Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.12.2023 р. № 4499/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо заповнення графи 2 «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» розділу ІІ зведеної податкової накладної, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, підприємство до 01.08.2023 використовувало спрощену систему оподаткування з особливостями оподаткування, встановленими пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПКУ та сплатою єдиного податку за ставкою 2 відсотки доходу, а із зазначеної дати було автоматично переведено на загальну систему оподаткування (відновлено реєстрацію платником ПДВ). Підприємством у період застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки були використані матеріали, які придбані з ПДВ до початку застосування такої системи, але податкові накладні на придбання таких матеріалів не збереглися. Відповідно до пункту 9¹.2 пункту 9¹ підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ підприємству необхідно нарахувати податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ та скласти зведену податкову накладну.

Враховуючи вищевикладене, підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо заповнення графи 2 «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» розділу Б зведеної податкової накладної за матеріалами у разі відсутності даних для її заповнення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. При цьому у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною другою статті 8 Закону № 996 визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділами V та XX ПКУ.

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в негосподарській діяльності платника податку (пункт 198.5 статті 198 розділу V ПКУ).

Згідно з підпунктом 9¹.1 пункту 9¹ підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ платники єдиного податку третьої групи, які станом на 31.07.2023 використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, та не відмовилися від їх використання самостійно, з 01.08.2023 автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ.

Пунктом 9¹.2 пункту 9¹ підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ встановлено, що платники податків, у яких була призупинена реєстрація платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ та яким з 1 серпня 2023 року автоматично відновлено права та обов'язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ, не пізніше 31.10.2023 року мали можливість включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені під час ввезення товарів, необоротних активів, під час застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ.

При цьому такі платники податків були зобов'язані не пізніше 31.10.2023 нарахувати податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ за товарами, необоротними активами, ввезеними на митну територію України та використаними (поставленими, реалізованими) в період застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки, в тому звітному періоді, в якому суми ПДВ, що були сплачені при ввезенні таких товарів, необоротних активів під час застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки, було включено до складу податкового кредиту.

База оподаткування при нарахуванні податкових зобов'язань за такими необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на перше число місяця, протягом якого вони були використані (поставлені, реалізовані), а в разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни, за товарами - виходячи з вартості їх придбання (митної вартості).

Правила складання податкової накладної (у тому числі зведеної податкової накладної) регулюються статтею 201 розділу V ПКУ та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 № 276) (далі – Порядок № 1307).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а» − «й» пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ, зокрема одним із таких реквізитів є опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1307 у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 Порядку № 1307, у графі 2 «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» розділу Б зведеної податкової накладної платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов'язання, зокрема, відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Таким чином, у графі 2 «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» розділу Б зведеної податкової накладної зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, на підставі яких формувався податковий кредит.

Разом з тим ДПС повідомляє, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ. Дані податкового обліку платника податку базуються на даних бухгалтерського обліку такого платника податку.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Отже, з метою забезпечення можливості вірного визначення бази оподаткування ПДВ при нарахуванні податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платнику податку необхідно забезпечити належне ведення бухгалтерського обліку, який дасть змогу ідентифікувати товар, який був придбаний до початку застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки, а використаний у період застосування такої системи.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).