Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.12.2023 р. № 4649/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операції з безоплатноїпередачі нежитлового приміщення благодійній організації згідно договору позички та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є платником податку на прибуток на загальних підставах та зареєстроване платником податку на додану вартість, засновник якого є одночасно засновником благодійноїорганізації. Платник надає в позичку такій благодійнійорганізації приміщення складу, благодійнаорганізація компенсує Товариству вартість спожитої електроенергії.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання оподаткування ПДВ операції з надання у безоплатне тимчасове користування (позичку) такій благодійній організації приміщення складу та які податкові накладні Товариство має складати?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Статтею 5 розділу I Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону №996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

При цьому слід враховувати положення частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), який передбачає, що у разі, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (частина 2 статті 827 ЦКУ).

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою визначено загальні положення про найм (оренду).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Відповідно до підпункту «в» підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу під постачанням послуг також розуміється постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Операція з безоплатної передачі майна за договором позички у строкове користування без переходу права власності на нього не є об'єктом оподаткування у розумінні пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу, оскільки така операція не відповідає визначенню операцій з постачання товарів/послуг, наданому підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу.

В той же час операція платника податку з надання позички, в тому числі на безоплатній основі, є послугою, отже, об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ за ставкою 20 відсотків виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу.

З метою оподаткування для платника податку - користувача операція з отримання майна у безоплатне користування за договором позички розглядається як безоплатне отримання послуг.

При цьому, у випадку, якщо у рамках такого договору відбувається оплата у сумі вартості спожитої електричної енергії, то зазначене розглядається як оплата вартості наданих послуг та включається до бази оподаткування ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).