Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.12.2023 р. № 4718/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення……………

про надання індивідуальної податкової консультації, що надійшло з Головного управління ДПС у …………………………….., та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

У своєму зверненні Підприємець повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку ІІ групи) та здійснює діяльність у сфері торгівлі з використанням послуг посередників.

Враховуючи вищевикладене, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо правових засад застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у разі (в контексті звернення):

1. Чи потрібно застосовувати РРО у ситуації, коли клієнт оплачує товар по повних реквізитах поточного рахунку ФОП?

2. Чи при отримані покупцем товару з послугою накладений платіж і отримання мною післяплати на розрахунковий рахунок підприємця від ТОВ «1» чи від ТОВ «3», чи потрібно мені застосовувати РРО?

3. Чи при отримані покупцем товару з послугою накладений платіж і отримання мною післяплати готівкою у поштовому відділенні, чи потрібно мені застосовувати РРО чи розрахункова операція застосовується службою доставки?

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У відповідності до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Зокрема, порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено статтею 3 Закону № 265.

Поряд з цим, пунктом 2 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Враховуючи вище викладене, та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що у разі, якщо Підприємець надає покупцю (споживачу) для оплати за товар реквізити свого поточного рахунку в форматі IBANRegistry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, і покупець самостійно здійснює оплату з їх використанням(шляхом переказу коштів замовниками із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

Щодо відповіді на питання 2 зазначаємо.

З метою надання відповіді на питання 2 слід зазначити, що відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, розміщеного на сайті ТОВ «2», ТОВ «2» є експедитором, який не доставляє товари споживачам, а лише організовує процес перевезення таких товарів в межах договору з їх продавцем.

Також, зі змісту договору, та наявної в ДПС інформації, ТОВ «2» не приймає оплату за товари, та як результат не видає фіскальних касових чеків.

Поряд із цим, відповідно до умов Договору на переказ коштів для суб’єктів господарювання, розміщеного на сайті ТОВ «1», ТОВ «1» не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між покупцями та Підприємцем.

Звертаємо увагу, що ТОВ «1» як надавач платіжних послуг надає ініціатору переказу коштів фіскальний касовий чек, який підтверджує лише прийняття ним від ініціатора переказу готівки чи електронного платіжного засобу для переказу коштів за наданими реквізитами, що є окремою операцією.

Такий фіскальний касовий чек від ТОВ «1» окрім того, що не є підтвердження вчинення електронного правочину (купівлі-продажу товарів), ще й не надасть можливості реалізувати покупцем його права на повернення чи обмін товару, у разі придбання товару неналежної якості.

Таким чином, між Підприємцем як продавцем товарів, покупцями цих товарів, ТОВ «2» та ТОВ «1» відбуваються різні господарські операції.

Так, у описаній Підприємцем ситуації, між Підприємцем та покупцями здійснюються операції купівлі-продажу товарів; між Підприємцем та
ТОВ «2» – надання послуг з організації перевезень відправлень; між  Підприємцем та ТОВ «1» – надання послуг з переказу належних йому коштів.

Суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише продавець, який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.

Наголошуємо, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Поряд із зазначеним, слід враховувати, що описані Підприємцем способи взаємодії із покупцями підпадають під дію регулювання частини першої статті 694 Цивільного кодексу України відповідно до якої, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Зазначене встановлює обов’язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу.

Водночас, відстрочення та/або розстрочення платежів, як оплати за товар жодним чином не повинні впливати на обсяг обов’язків продавця та прав покупця визначених статтями 664, 655 та 662 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання повідомляємо, що оскільки, продаж товарів з відстроченням/розстроченням платежу передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках продавець в момент відпуску товару має сформувати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту із зазначенням у ньому форми оплати «відстрочення/розстрочення платежу», або іншої, що відповідно до закону більш якісно характеризує правовідносини, що склались між покупцем та продавцем.

Також, слід зазначити, що відповідно вимог чинного законодавства України товарний чек не є тим розрахунковим документом, який слід видавати покупцям у описаній Підприємцем ситуації.

Поряд із цим звертаємо увагу, що національний оператор поштового зв’язку АТ «3»від свого імені у своєму відділені приймає саме післяплату за поштове відправлення.

Таким чином, в момент вручення покупцеві відправлення та приймання оплати за нього працівником (оператором або кур’єром) АТ «3», відбувається розрахунок за відправлення, який здійснює той же працівник (оператор або кур’єр) АТ «3» та видає відповідний розрахунковий документ.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання  повідомляємо, що за умови, що доставлений через АТ «3» товар не продано в кредит, з відстроченням або з розстроченням платежу, застосування Підприємцем РРО не є обов’язковим, оскільки, розрахунковий документ про приймання післяплати видає працівник (оператор або кур’єр) АТ «3», безпосередньо при передачі відправлення покупцю, а Підприємець у свою чергу зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну (інший документ), яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення належним чином оформлений гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Щодо відповіді на питання 3 повідомляємо.

Чинним законодавством не передбачено можливості видавати в готівковій формі суб’єктам господарювання саме торгівельну виручку у відділеннях надавачів фінансових (платіжних) послуг без попереднього зарахування її на поточні та/або платіжні рахунки платників податків. Видача коштів готівкою можлива лише щодо переказів, не пов’язаних з веденням господарської діяльності, або у випадку, якщо такою фінансовою установою або банком було відкрито платіжний або поточний рахунок такому суб’єкту господарювання і він отримує готівку, яка була попередньо зарахована на такий рахунок.

Таким чином, сам факт можливості отримання торгівельної виручки в готівковій формі повинен бути узгоджений безпосередньо з надавачем фінансових послуг, за умови належного його інформування про отримання саме торгівельної виручки як суб’єкта господарювання, а не приватних переказів як фізична особа.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно тим платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.