Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.12.2023 р. № 4766/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків операції з придбання об’єкту приватизації – єдиного майнового комплексу, та, керуючись ст. 52Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство придбало об’єкт приватизації – єдиний майновий комплекс (далі – державне підприємство). Відповідно до умов договору Товариство є правонаступником майнових прав та обов’язків, які належали державному підприємству.

У зв’язку із зазначеним, у Товариства виникли наступні питання:

1. Які нормативно-правову акти регулюють відображення в податковому обліку операцій з придбання у Фонду державного майна на аукціоні об’єктів малої  приватизації?   

2. За якою вартістю Товариство повинне зарахувати на свій баланс єдиний майновий комплекс з  метою подальшої амортизації?

3. За якою вартістю Товариство повинне зарахувати на свій баланс окремі об’єкти основних засобів, що входять до складу майнового комплексу та належать до різних груп (з метою обліку та нарахування амортизації), враховуючи, що незалежна оцінка під час дії воєнного стану не проводилась?

4. Чи повинне державне підприємство передати, а Товариство прийняти на свій баланс всі товарно-матеріальні цінності (запаси, товари, готову продукцію), незавершені  капітальні інвестиції, що обліковуються на балансі державного підприємства?

5. У якому періоді Товариство має включити до витрат з метою визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств кредиторську заборгованість: під час передачі права власності на об’єкт приватизації чи під час фактичної сплати такої заборгованості від дебіторів?

6. Чи виникає у Товариства дохід, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток підприємств, при отриманні оплати заборгованості від дебіторів?

7. Згідно яких правочинів Товариство має сплачувати кредиторську заборгованість перед постачальниками та іншими кредиторами державного підприємства?

8. Чи повинне Товариство сплатити заборгованість із заробітної плати державного підприємства зі свого поточного рахунку у банку та за яким призначенням платежу?

У разі такої сплати чи необхідно відобразити її у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок)?

9. Чи будуть суми заборгованості із заробітної плати, сплачені з поточного рахунку Товариства, автоматично враховані в погашення заборгованості державного підприємства в Електронному кабінеті платника податків?

10. Яка процедура сплати заборгованості перед бюджетом (за податком на землю, на нерухоме майно, ПДВ та інше) буде вірною, щоб наявна заборгованість державного підприємства була погашена за особовим рахунком державногопідприємства в Електронному кабінеті такого платника податків?

 

Щодо питання 1–7, 9-10.

Частиною першою ст. 345 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов’язки.

Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (частина друга ст. 345 ЦКУ).

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулюються Законом України від 18.01.2018 № 2269-VІІ «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі – Закон № 2269).

Підпунктом 44.1 ст. 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Операції придбання єдиного майнового комплексу, у тому числі шляхом проведення приватизації державного майна, відображаються згідно з правилами бухгалтерського облікупри формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за такими операціями Кодексом не передбачено.

При цьому зазначаємо, що Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996)).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання щодо відображення у бухгалтерському обліку операцій з придбання у Фонду державного майна на аукціоні об’єктів малої  приватизаціїта їх обліку належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас зазначаємо, що при нарахуванні амортизації необоротних активів платник податку на прибуток при визначенні фінансового результату до оподаткування визначає різниці згідно зі ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Порушені у зверненні питання щодо процедури погашення податкового боргу платниками податків з плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ПДВ та інших, а також сервісного обслуговування платників податків та зарахування сум податкового боргу врегульовано ст. 87 Кодексу, п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу та іншими нормативними актами.

Додатково повідомляємо, що чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно (п. 287.1 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу України, далі - ЗКУ).

Крім того, відповідно до частини одинадцятої ст. 120 ЗКУ, набувач права власності на об’єкт нерухомості зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 ЗКУ. 

Щодо питання 8.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.

Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу фізичних осіб з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14  Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

При цьому податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений ст. 35¹ Кодексу (п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку (далі – Порядок), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, із змінами.

Розділом I Порядку встановлено, що Розрахунок – це документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку протягом звітного періоду (п. 1 розділу II Порядку).

Порядок заповнення додатка 4 до Розрахунку «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – 4ДФ) визначено п. 4 розділу IV Порядку.

Графи 3а, 3, 4а, 4, 5а та 5 розділу I додатка 4 ДФ до Розрахунку заповнюються відповідно до п.п. 2 п. 4 розділу IV Порядку, а саме:

у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу,наведеній у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» (додаток 2 до Порядку).

У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні;

у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом;

у графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством за звітний період;

у графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету у звітному періоді;

у графі 5а «Сума нарахованого військового збору» відображається сума збору, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством;

у графі 5 «Сума перерахованого військового збору» відображається фактична сума перерахованого збору до бюджету.

Отже, Порядок передбачає відображення у Розрахунку всіх доходів, нарахованих та виплачених податковим агентом на користь фізичних осіб.

При цьому юридична особа як особа, що має статус податкового агенту, у разі виникнення доходу у фізичної особи повинна виконати усі визначені Кодексом функції податкового агенту, зокрема, щодо подання Розрахунку.

Щодо питання призначення платежу, то слід зазначити, що Порядок заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення, затверджено наказом Міністерства юстиції України 28 березня 2023 року за № 528/39584.

Інші обов’язкові реквізити платіжної інструкції заповнюються відповідно до пунктів 37, 40 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).