Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.12.2023 р. № 4806/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  фізичної особи-підприємця …(далі – Підприємець)від …(вх. ДПС № … від …) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Як повідомлялось Вас листом ДПС від… № …, при наданні індивідуальної податкової консультації, як практичної допомоги платнику податків, ДПС наділена повноваженнями визначати коло обов’язків щодо виконання конкретних норм податкового та пов’язаного з ним законодавства, лише стосовно платника податків, який звернувся із зверненням про отримання індивідуальної податкової консультації та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування. 

Водночас, у повторному зверненні про надання індивідуальної консультації, окрім зазначення інформації про вибір покупцем виду розрахунку при замовленні через мережу Інтернет з використанням торгівельних платформ, Вами взагалі не враховано зауважень, що викладені в листі ДПС, зокремав зверненні не розкрито суті здійснюваних Підприємцем операцій з продажу товарів, розрахунків з покупцями, взаємодії з контрагентами, задіяними у здійсненні таких операцій, що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахунків.

Враховуючи зазначене, відповідь надається із урахуванням наведеної у зверненні інформації та на підставі загальних норм законодавства у сфері здійснення розрахунків.

 Правові засади застосування рестораторів розрахункових операцій та/або програмних рестораторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06липня 1995 року№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Законом № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція – цеприймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265, визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Звертаємо увагу, що наведені вище положення статтей 2 та 3 Закону № 265 містять слово «тощо», яке вказує на невичерпність наведеного у них перелікуоперації, які можна віднести до розрахункових.

Про невичерпність наведеногопереліку свідчить наявність пільг щодо певних видів розрахунків, що наведений у статті 9 Закону № 265.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання звернення Підприємця від 30.11.2023, повідомляємо, що описані у зверненні способи розрахунківмістять ознаки розрахункових операцій.

Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Поряд з цим, пунктом 2 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Також, слід зауважити, що відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 16.04.2021 по справі № 520/7835/19, продаж товарів із використанням еквайрингу потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО.

Так, Верховним Судом серед іншого вказано, що платіжні сервіси призначені лише для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток.

На правильність цього висновку також вказує і юридична модель здійснення платежу за електронним договором з оплатою через використання електронних платіжних сервісів, яка передбачає використання для розрахунку саме банківської платіжної картки в дистанційному режимі, а  положення Закону № 265 прямо визначають необхідність оформлення відповідного розрахункового документа у разі застосування банківської платіжної картки при здійсненні такого розрахунку, хоча його характер і є безготівковим.

Водночас, відповідно пільги встановленої пунктом 2 статті 9 Закону №265, якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар реквізити свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ,ДСТУ-Н 7167:2010, і покупець самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операцій.

Також, відповідно пунктом 14 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

При цьому, зазначена пільга не може бути використана суб’єктом господарювання при продажу товарів.

Враховуючи вищезазначене, повідомляємо, що у разі продажу товару з отриманням попередньої оплати, Підприємець повинен покласти в посилку (відправлення) разом з товаром розрахунковий документ встановленої форми та змісту, в якому буде міститись номенклатура і вартість товару, із відображенням в такому документі попередньої оплати.

Продаж товарів за умови післяплати передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках Підприємець до моменту отримання покупцем товару має сформувати зазначений вище розрахунковий документ із зазначенням у ньому виду оплати «відстрочення / розстрочення платежу», або іншої, що відповідно до закону більш якісно характеризує правовідносини, що склались між покупцем та продавцем.

Також може бути зазначена різниця між загальною вартістю проданого товару та сумою, яку має сплатити Покупець під час отримання товару.

Разом з цим, наголошуємо на ретельному вивчені Підприємцем умов кожного окремого договору, що регламентує взаємовідносини між продавцем, фінансовими установами та сервісами доставки товарів, для чіткого та однозначного визначення кола обов’язків кожного учасника таких договорів.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.