Державна податкова служба України розглянула звернення ….селищної ради ….. району Закарпатської області (далі – Рада) щодо встановлення ставок земельного податку для земель транспорту та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Рада поінформувала, що в межах та за межами населеного пункту ……. територіальної громади розташовані земельні ділянки за цільовим призначенням за кодом КВЦПЗ «12.01 – Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту», які належать АТ «………» (далі – землекористувач) на праві постійного користування (далі – Ділянки).
Рішенням Ради від 20.06.2023 № 2444 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2024 рік» (далі – Рішення) встановлені ставки земельного податку у розмірі 8 відс. від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що розташовані в межах та за межами населеного пункту, з цільовим призначенням «12.01 – Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту (у постійному користуванні)».
Рада, посилаючись на норми ст.ст. 274, 277 Кодексу, просить надати роз’яснення щодо правомірного застосування ставок земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, а також чи повинен землекористувач сплачувати земельний податок за Ділянки, якими володіє на праві постійного користування.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Кодексу), яким передбачені відповідні повноваження сільських, селищних, міських рад військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів (п.п. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Кодексу).
Разом з цим, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні ст. 7 Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).
Податкове законодавство України складається з нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Кодексу, у тому числі рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексу (п. 3.1 ст. 3 Кодексу).
Статтею 274 Кодексу визначені граничні межі ставок земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження). При цьому, п. 274.2 ст. 274 Кодексу обмеження щодо розміру ставки земельного податку визначено не більше 12 відс. від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Cтаттею 277 Кодексу встановлені граничні межі ставок земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Таким чином, для Ділянок, розташованих в межах та за межами населеного пункту території …….. територіальної громади, нормативну грошову оцінку яких проведено, ставки земельного податку встановлюються відповідним рішенням Ради, розмір яких не повинен перевищувати граничні розміри ставок земельного податку, визначених ст. 274 Кодексу.
Для Ділянок, розташованих на території ……. територіальної громади, нормативну грошову оцінку яких не проведено, ставки земельного податку встановлюються рішенням Ради, розмір яких не повинен перевищувати граничні розміри ставок земельного податку, визначених ст. 277 Кодексу.
Щодо питання сплати земельного податку землекористувачем за Ділянки, то у землекористувачів, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (п.п. 269.1.1.2 п.п. 269.1.1 п.п 261.1 п. 269.1 ст. 269 Кодексу), виникає податковий обов’язок з обчислення, декларування та/або сплати сум земельного податку в порядку і строки, визначені Кодексом (ст. 36 Кодексу).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |