Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2023 р. № 4820/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань відповідності наданої довідки вимогам Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що у 2021-2022 році здійснював імпорт товарів від контрагента – нерезидента, який є резидентом Республіки Польща (далі - нерезидент) та організаційно-правова форма якого включена до переліку організаційно - правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 (далі - Перелік). Сума операцій у 2021 році перевищила 10 мільйонів гривень, а за 2022 рік не перевищала наведену суму.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи може платник податку використовувати надану до запиту копію довідки нерезидентадля цілей, визначених абзацом три підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу в частині підтвердження сплати нерезидентом податку на прибуток?
2. Чи відповідає надана до запиту довідка вимогам пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу?
3. Чи звільняється платник податку на прибуток, який проводить операції з придбання та/або реалізації товарів (робіт, послуг) із нерезидентом організаційно - правова форма якого включена до Переліку від обов’язку збільшувати фінансовий результат звітного року в порядку, визначеному у підпункті 140.5.4 та 140.5.5¹  пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу у випадку, якщо таким нерезидентом надано документ, який підтверджує сплату нерезидентом податку на прибуток за звітний рік?

 

Щодо питання 1

Питання щодо надання документа, який підтверджує сплату нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку), висвітлено в Узагальнюючій податковій консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.5¹ та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14 травня 2021 № 266 (далі - УПК).

Так, відповідно до відповіді на питання 6 УПК, якщо нерезидент, організаційно - правова форма якого включена до Переліку, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес - реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно - правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави. Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно - правової форми нерезидента тощо).

Кодекс не містить спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати нерезидентом податку на прибуток підприємств (корпоративний податок), а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, доцільним є отримання від контрагента документа, що виданий фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Зазначений документ, одержаний від контрагента - нерезидента, зберігається у платника податку на прибуток підприємств і має бути наданий:

на запит контролюючого органу, поданий відповідно до статті 85 глави 8 розділу II Кодексу, під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платником податку прийнято рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктами 140.5.4 - 140.5.51 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, або

на письмовий запит контролюючого органу про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, надісланий платнику податку відповідно до підпункту 73.3.1пункту 73.3 статті 73 глави 8 розділу II Кодексу.

Згідно з підпунктом 39.4.1 пункту 39.4 статті 39 розділу І Кодексу для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Отже, копія довідки нерезидента, яка містить інформацію про сплату нерезидентом податку на прибуток може бути використана для цілей, визначених абзацом три підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу в частині підтвердження сплати нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) для звітного періоду (календарного року), в якому здійснена така сплата.

 

Щодо питання 2

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Пунктом 1 статті 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який набув чинності 14.08.1994 встановлено, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь - якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.

Враховуючи викладене проставляти на довідці нерезидента, яка підтверджує сплату нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) у 2022 роціапостиля з метою надання їй юридичної сили в Україні не потрібно.

 

Щодо питання 3

Питання щодо звільняння платника податку на прибуток, який проводить операції з придбання та/або реалізації товарів (робіт, послуг) із нерезидентом  організаційно-правова форма якого включена до Переліку від обов’язку збільшувати фінансовий результат звітного року в порядку, визначеному у підпункті 140.5.4 та 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу у випадку, якщо таким нерезидентом надано документ, який підтверджує сплату нерезидентом податку на прибуток за звітний ріквисвітлено в УПК, зокрема у відповіді на питання 6.

Відповідно до підпунктів 140.5.4 та 140.5.5 1 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 Кодексу), придбаних та

на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 Кодексу), реалізованих на користь

нерезидентів, організаційно - правова форма яких включена до Переліку.

Якщо нерезидент, організаційно-правова форма якого включена до зазначеного Переліку, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес - реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно-правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави. Відповідно, якщо платник податку на прибуток підприємств здійснює операції з таким контрагентом - нерезидентом, для платника податку відсутні підстави збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктами 140.5.4 та 140.5.5 1 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу. Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).