Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2023 р. № 4862/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула зверненнящодо включення фізичною особою – підприємцем, яка зареєстрована платником ПДВ, до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням вантажних автомобілів з напівпричіпами, та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що здійснює діяльність на загальній системі оподаткування та у 2023 році для використання у господарській діяльності були придбані з-за кордону вантажні автомобілі з напівпричіпами.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи потрібно фізичній особі – підприємцю реєструвати податкову накладну (зобов’язання)?

2. Чи може фізична особа – підприємець включити суму ПДВ за придбані автомобілі у податковий кредит та подати на бюджетне відшкодування на рахунок фізичної особи – підприємця?

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Загальні положення щодо права власності регулюються Главою 23 (ст.ст. 316-327) Книги третьої ЦКУ.

Згідно зі ст. 318 ЦКУ суб’єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, а саме фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Крім того, право приватної власності закріплено ст. 325 ЦКУ, відповідно до якої суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Таким чином, з урахуванням норм ЦКУ, право власності (у тому числі приватного) не може бути оформлене на фізичну особу – підприємця, оскільки фізична особа – підприємець не визначається ЦКУ як суб’єкт права власності.

В той же час згідно з частиною першою ст. 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) та не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг (п. 188.1 ст. 188 ПКУ).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту встановлено ст. 198 ПКУ.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням), основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такi товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджена зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими тa іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ (п. 198.6 ст. 198 ПКУ).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Таким чином, ст. 198 ПКУ, яка регулює питання формування податкового кредиту, не встановлює жодних обмежень чи відмінностей щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту у залежності від виду платника податку (юридична особа чи фізична особа – підприємець) або його форми власності. Отже, порядок формування податкового кредиту, визначений ст. 198 ПКУ, є єдиним для усіх платників ПДВ. Підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

З огляду на зазначене, фізична особа – підприємець – платник ПДВ при придбанні нею рухомого майна має право включити до податкового кредиту суму ПДВ на підставі зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, складеної на таку фізичну особу – підприємця.

При цьому, якщо з урахуванням положень частини першої ст. 320 ЦКУ таке майно використовується фізичною особою – підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, то у даному випадку такій фізичній особі – підприємцю – платнику ПДВ не потрібно нараховувати податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ та, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п.189.1 ст. 189 ПКУ, складати відповідну податкову накладну.

У разі подальшого використання такого рухомого/нерухомого майна в неоподатковуваних операціях та/або в негосподарській діяльності такий платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ.

Зауважуємо, що тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.