Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомляє, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи та здійснює роздрібну торгівлю вживаними запасними частинами до легкових автомобілів. Основним видом підприємницької діяльності є роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
При цьому для отримання запасних частин та їх подальшого продажу, платник має намір придбавати вживані транспортні засоби у фізичних осіб (громадян). Надалі знімати їх з обліку у зв’язку з вибракуванням (списанням) транспортного засобу та в подальшому – розукомплектовувати транспортні засоби на окремі запасні частини та здійснювати продаж таких вживаних запасних частин клієнтам для подальшого використання.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи є порушенням податкового законодавства купівля фізичною особою (яка має статус фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи) декількох десятків транспортних засобів на рік та зняття їх з обліку у зв’язку з вибракуванням (списанням)?
2. Чи виникають у фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи обов’язки податкового агента, у разі придбання автомобіля ним, як фізичною особою, у іншої фізичної особи?
3. Чи може фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи використовувати у власній підприємницькій діяльності транспортні засоби, придбані ним, як фізичною особою, з метою їх розукомплектування на запасні частини та подальшого роздрібного продажу таких запасних частин?
4. У випадку ствердної відповіді на питання № 3 – чи буде належним документальним підтвердженням походження товару наказ фізичної особи – підприємця про початок використання транспортного засобу, належного йому як фізичній особі, у власній підприємницькій діяльності та акт розукомплектування транспортного засобу на запасні частини?
5. Чи виникають в описаній ситуації обов’язки по сплаті податків у фізичної особи та/або фізичної особи – підприємця (окрім сплати єдиного податку)?
6. Чи виникають в описаній ситуації обов’язки по відображенню будь-яких операцій у податковій звітності (окрім відображення доходу фізичної особи – підприємця, отриманого від продажу запасних частин у податковій декларації платника єдиного податку)?
Щодо першого – третього питань
Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ).
Учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні та юридичні особи (частина перша ст. 2 та частина перша ст. 318 ЦКУ).
Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності.
Так, відповідно до ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Таким чином, суб’єктом права власності законодавством визнаються, зокрема фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб.
Статтею 2 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, у свою чергу суб’єктами господарювання згідно зі ст. 55 ГКУ є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша ст. 320 ЦКУ).
Таким чином, незалежно від того, який статус фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої підприємницької діяльності, суб’єктом права власності виступає саме фізична особа (громадянин).
Щодо четвертого та шостого питань
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.
Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Порядок визначення доходів та їх склад для фізичної особи – підприємця платника єдиного податку другої групи передбачено ст. 292 глави 1
розділу XIV Кодексу.
Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Крім того, перелік доходів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку, визначено п. 292.11 ст. 292 Кодексу.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Кодексу).
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).
При цьому ст. 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи передбачено
ст. 9 Закону № 996.
Крім того, відповідно до п. 296.2 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для такої категорії платників.
Податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця відповідно до п. 296.4 ст. 296 Кодексу подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.
Враховуючи викладене, платники єдиного податку першої – третьої груп (фізичні особи – підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, відображають дохід, отриманий від провадження господарської діяльності у декларації платника єдиного податку. При цьому походження товару підтверджується первинними документами, які є використовуються під обліку доходів та заповнення зазначеної декларації.
Щодо п’ятого питання
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна визначений ст. 173 Кодексу, відповідно до п. 173.8 якої для цілей ст. 173 Кодексу під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування. Норми ст. 173 Кодексу не застосовуються до операцій з валютними цінностями, які оподатковуються відповідно до п.п. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Відповідно до п. 45 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, вибракувані (списані) транспортні засоби підприємств знімаються з обліку на підставі затверджених актів, а фізичних осіб – за заявами їх власників.
Номерні знаки і реєстраційні документи здаються до сервісних центрів МВС.
Вивільнені після зняття з обліку транспортних засобів у зв'язку з їх вибракуванням (списанням) складові частини, що мають ідентифікаційні номери, залишаються у розпорядженні власників. Відповідні сервісні центри МВС за зверненням власника видають на такі складові частини довідки встановленого зразка.
Таким чином, оскільки фізична особа – власник рухомого майна (автомобіля) не здійснює продаж цього автомобіля, а списує його як відбракований і усі реєстраційні документи передає до сервісного центру МВС, то у розумінні Кодексу у такої фізичної особи доходу не виникає.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
_____________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |