Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.12.2023 р. № 4868/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство має договір зі страховою компанією, який передбачає добровільне медичне страхування працівників компанії за їх попередньою згодою. Договір укладений на один рік. За умовами договору виплати здійснюються на користь закладів охорони здоров’я. У третьому кварталі 2022 року два застраховані працівники звільнилися, а один працівник виявив бажання припинити дію страхового полісу. До деяких з цих працівників була застосована пільга відповідно до підпункту «в» підпункту 164.2.16
пункту 164.2 статті 164 Кодексу, тобто не нараховувався податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на суму страхових премій, сплачених за особу. Цих трьох фізичних осіб було виключено зі списку застрахованих осіб компанії і дія їх страхових полісів була припинена. Товариство проведе коригування фінансового результату до оподаткування на суму страхових премій, сплачених за таких осіб збільшену на 30 відсотків пені (120 відсотків облікової ставки на кінець місяця, в якому договір медичного страхування перестав відповідати вимогам підпункту 14.1.52 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є правильними дії Товариства стосовно коригування фінансового результату до оподаткування, а саме його збільшення на суми страхових премій, що були сплачені за фізичних осіб, які були виключені з договору страхування достроково, та пені у розмірі 30 відсотків страхових премій (облікова ставка Національного банку України 25 відсотків*120 відсотків).

2. Чи потрібно проводити коригування суми нарахованих податків, а саме податку на доходи фізичних осіб та військового збору, якщо до працівників, які були виключені з договору страхування була застосована пільга відповідно до підпункту «в» підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Кодексу?

3. Чи може бути застосована пільга відповідно до підпункту «в»
підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, тобто не нараховуватися суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору на суми страхових премій, сплачених за працівників, якщо договір страхування укладений на рік, але працівники були долучені до договору пізніше?

4. Чи може Товариство включити в умови договору добровільного медичного страхування можливість компенсації страховою компанією застрахованим особам витрат на оплату послуг медичних закладів та придбання ліків за наявності підтверджуючих документів?

Законом України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85/96) передбачено, що медичне страхування відноситься до добровільного виду страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (стаття 6 Закону № 85/96).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 85/96 страхувальниками визнаються юридичні особи, фізичні особи – підприємці та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування (частина друга статті 3 Закону № 85/96).

Відповідно до статті 16 Закону № 85/96 договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Перелік вимог до договорів страхування встановлено частиною четвертою статті 16 Закону № 85/96, до яких, зокрема, віднесено строк дії договору, порядок зміни і припинення дії договору.

Предметом договору страхування згідно зі статтею 4 Закону № 85/96 можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані, зокрема, з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (частина третя статті 18 Закону № 85/96).

Відповідно до частини другої статті 28 Закону № 85/96 дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю (частина четверта статті 28 Закону № 85/96).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.52¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

При цьому страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування (стаття 10 Закону № 85/96).

Щодо першого питання

Відповідно до підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Статтею 123¹ Кодексу встановлено, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим статті 123¹ Кодексу, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим  Кодексом.

Штрафні санкції за заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Відповідно до абзаців четвертого – шостого статті 123¹ Кодексу договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування (абзац сьомий
статті 123¹ Кодексу).

Отже, у разі якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником та застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування достроково завершується для такої застрахованої особи, то такі дії призведуть до порушення вимог, встановлених Кодексом до договору добровільного медичного страхування.

Таким чином, у разі припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою та дострокового припинення дії страхового полісу відносно зазначеної застрахованої особи платник податку на прибуток – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати у зв’язку з виконанням договору добровільного медичного страхування, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів за таку застраховану особу із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим підпунктом 14.1.52¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Щодо другого – четвертого питань

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу «Перехідні положення» передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
пунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 Кодексу та пункті 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено пунктом 164.2 статті 164 Кодексу, зокрема, сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі за договорами добровільного медичного страхування, сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах
30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (підпункт «в» підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Пунктом 167.1 статті 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у
пунктах 167.2–167.5 статті 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором
(підпункт 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статті 168 Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в
статті 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Вимоги податкового законодавства до договорів добровільного медичного страхування визначені  підпунктом 14.1.52¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Таким чином, для застосування підпункту «в» підпункту 164.2.16
пункту 164.2 статті 164 Кодексу договір добровільного медичного страхування повинен відповідати вимогам, передбаченим підпунктом 14.1.52¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Разом з цим зазначаємо, що згідно з підпунктом «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених 
статтею 165  Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу.

Враховуючи викладене, положення підпункту «в» підпункту 164.2.16 пункту 164.2 ст. 164 Кодексу застосовуються до страхових внесків, сплачених юридичною особою (роботодавцем) лише за договорами добровільного медичного страхування працівників. При цьому страхова виплата здійснюється безпосередньо закладам охорони здоров’я відповідно до підпункту 14.1.52¹ пункту 14.1 статті4 Кодексу.

Договір, за яким страхова виплата здійснюється не закладам охорони здоров’я, а третім особам (працівникам товариства) при пред’явленні
ними підтверджуючих документів із закладів охорони здоров’я, не вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію
підпункту 14.1.52¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Тобто пільга з податку на доходи фізичних осіб, що передбачена підпунктом «в» підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, у такому випадку не застосовується.

Водночас дохід у вигляді відшкодування працівнику товариства витрат по оплаті наданих йому медичних послуг лікувальними та іншими закладами включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та оподатковується на загальних підставах.

Слід зазначити, що суми страхових внесків, сплачених юридичною особою (роботодавцем) за договорами іншими, ніж договір добровільного медичного страхування працівника, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Згідно з п.п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Кодексу роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Отже, у разі якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником та застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування достроково завершується для такої застрахованої особи, то податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів та утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування.

Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних доходів можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Зауважуємо, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до пункту 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.