Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.12.2023 р. № 4893/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, щоперебуває як  фізична
особа – підприємець на спрощеній системі оподаткування – третя група, співпрацює з фізичними особами – резидентами України на підставі їх приєднання до умов публічної оферти – договору доручення та надання ними згоди.

За умовами такої публічної оферти (договору доручення) фізична особа – підприємець надає фізичним особам – резидентам України (водіям) послуги із забезпечення підключення їх до сервісної платформи компанії – нерезидента (UBER/BOLT), а також послуги з технічної підтримки користування платформою, та як повірений здійснює приймання на свій банківський рахунок грошових коштів від зазначеної компанії – нерезидента, належних фізичним особам – резидентам України, для їх наступної передачі таким
фізичним особам – резидентам України в якості їх винагороди за надання послуг компанії – нерезиденту. За свої послуги платник отримує відповідну винагороду. Такі фізичні особи – резиденти України в свою чергу надають компанії – нерезиденту послуги з перевезення пасажирів.

Фізична особа – підприємець надаєводіям щоденні виплати. При цьому перераховуєвласнігрошові кошти за здійсненні перевезення, відповідно до платіжних відомостей компанії – нерезидента, що надходять в програмне забезпечення, та з водіїв додатково утримує 2 відсотки від суми перерахування за позачергове отримання грошових коштів за надані послуги водієм за попередній день, що буде зазначено у договорі з водієм.

Суми позачергово перерахованих грошових коштів водіям компанія – нерезидент буде перераховувати на мої рахунки одинраз на тиждень.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи включаєтьсядо бази оподаткування фізичної особи –підприємця сума грошових коштів, отримана фізичною особою – підприємцем від
компанії – нерезидента, за умови перерахування цієї суми грошових коштів фізичною особою – підприємцем фізичній особі – резиденту України на підставі договору доручення (чи вважаються такі грошові кошти транзитними та не включаються до обсягу доходу підприємця)?

2. Чи можна перебувати на спрощеній системі оподаткування, а саме фізична особа – підприємецьтретьої групи, при вищезазначеній моделі роботи та сплачувати 5 відсотків від комісійної винагороди?

3. Чи можна перебувати на спрощеній системі оподаткування у випадку, якщофізична особа – підприємець третьої групи, при отриманні від компанії – нерезидента транзитних коштів, що в подальшому будуть перераховані на рахунки водіїв за вирахуванням комісійної винагороди (наприклад: сума отриманих коштів від компанії – нерезидента складатиме …., з якихна рахунки водіїв буде перераховано …., а комісійна винагорода складатиме …,з якої буде сплачено єдиний податок в розмірі …)?

4. Чи виступає фізична особа – підприємець (повірений за договором доручення) в описаному вище випадку податковим агентом по відношенню до фізичної особи – резидента України (водія, що зареєстрований як фізична
особа – підприємець) та чи повинен сплачувати податок на доходи фізичних осіб за нього?

5. Чи виступає фізична особа – підприємець (повірений за договором доручення) в описаному вище випадку податковим агентом по відношенню до фізичної особи – резидента України (водія, що не зареєстрований як фізична особа – підприємець) та чи повинен сплачувати податок на доходи фізичних осіб за нього?

6. Чи повинна в описаному вище випадку фізична особа – резидент України (водій) самостійно нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманої від компанії – нерезидента суми винагороди?

7. Чи має право фізична особа – підприємець здійснювати описану господарську діяльність без оформлення ліцензій/дозволів тощо?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Правові засади застосуванняспрощеноїсистемиоподаткування, обліку та звітності, а такожсправлянняєдиногоподаткувизначеноглавою 1  розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

        Не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 07 березня 1996 року «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Кодексу (п.п. 6 п.п. 291.5.1 п.п. 291.5ст. 291 Кодексу).

        Відповідно до п.п. 4 і 6 частини першої ст. 4 Закону України  від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються послуги, зокрема, послуги пов’язані з залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення та надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

        Частиною третьою ст. 333 Господарського кодексу України передбачено, що фінансовим посередництвом є діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до п. 292.5 ст. 292 Кодексудохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено ст. 296 Кодексу.

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Відповідно до абзацу першого п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Враховуючи викладене, кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, і які є власними коштами такої фізичної особи, отриманими не від підприємницької діяльності, у повному обсязі включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, з врахуванням вимог ст. 292 Кодексу.

Крім того, діяльність, яка пов’язана з отриманням Вами від нерезидента фінансових коштів та перерозподілом їх між водіями, у розумінні Господарського кодексу України вважається фінансовим посередництвом, а отже, не дозволяє фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку третьої груп перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Разом з тим зазначений вид діяльності може здійснюватися на загальній системі оподаткування.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено ст. 177 Кодексу, відповідно до п. 177.7 якої фізична особа – підприємецьвважається податковим агентом працівника – фізичноїособи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу
(п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Крім того, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п.16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Коедксу).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п.16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету встановлено ст. 168 Кодексу тап.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого визначено п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Таким чином, дохід у вигляді винагороди, який перераховується Вами на користь фізичних осіб – резидентів (водіїв) включаються до загального річного оподатковуваного доходуфізичних осіб – резидентів (водіїв) та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому фізична особа – підприємець є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету.

Зауважуємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460, із змінами, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері автомобільного транспорту, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування.

Крім того, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі – Положення), із змінами, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра з відновлення України – Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює ліцензування господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов.

Таким чином, питання чи має право фізична особа – підприємець  здійснювати зазначену господарську діяльність без оформлення ліцензій/дозволів не відноситься до компетенції Державної податкової служби України.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи на підставі відкритого договору комісії, можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.