Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.12.2023 р. № 4939/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю(далі – Товариство) щодо надання індивідуальних податкових консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно ліцензування зберігання пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що здійснює оптову торгівлю пальним та має ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі.

Товариство планує надавати послуги з діяльності вантажного автомобільного транспорту (КВЕД 49.41). В господарській діяльності планує використовувати паливозаправник для власних потреб, а саме, заправляти власний (орендований) вантажний автомобільний транспорт, а також здійснювати оптову торгівлю пальним з акцизного складу пересувного

(паливозаправника), який обладнаний лічильником, що пройшов метрологічні випробування та має технічну можливість заправляти автотехніку або обладнання покупців за місцем роботи такої техніки (обладнання).

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи необхідно Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального у власному (орендованому)паливозаправнику, якщо частина перевезеного палива відразу буде розлита по баках власних (орендованих) транспортних засобів, а залишок пального буде знаходитись в паливороздавальнику декілька днів до моменту, поки не буде здійснено дозаправку інших власних (орендованих) транспортних засобів, які повернулися з відрядження?
2. Чи можливо з однієї секції паливозаправника, обладнаного лічильником, відпускати пальне частково в паливний бак транспортного засобу або обладнання, пристрою покупців за місцем роботи даної техніки (обладнання) на виконання предмету договору, а частково залишити пальне на власні потреби (заправка власних (орендованих) транспортних засобів)?
3. Чи вважатиметься паливозаправник, в якому буде залишатися пальне на власні потреби, місцемзберігання пального та чи треба буде отримувати ліцензіюна зберігання пального?
4. Чи можливо використовувати при відпуску палива наливом з пересувного акцизного складу в паливний бак транспортного засобу або обладнання, пристрою покупців за місцем роботи даної автотехніки (обладнання) на виконання предмету договору лічильник, який пройшов метрологічні випробування, як витратомір-лічильник?

Щодо питань 1, 2, 3

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, cпиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Статтею 1 Закону №481 визначено, що:

зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку;

Відповідно до ст.1 Закону № 481 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

У п.п. 14.1.141¹п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 15 Закону №481зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії, зокрема на право зберігання пального, передбачені статтею 15 Закону № 481, видаються за умови обов’язкової реєстрації об’єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу (частина друга статті 15 Закону № 481).

Згідно із пунктом 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Відповідно до частинидев’ятнадцятої статті 15 Закону № 481 суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Також згідно із частиноюдвадцять другою статті 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто-та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Таким чином, ліцензування діяльності з перевезення (переміщення) пального у цистернах паливозаправника Законом № 481 не передбачено. Якщо транспортний засіб використовується для переміщення пального, а не його зберігання певний час у певному місці, де наявні об’єкти оподаткування, обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому транспортному засобі у Товариства не виникає.При здійсненні зберігання пального у цистерні паливозаправника певний час у певному місці Товариство повинно отримати ліцензію на зберігання пального.

Щодо питання 4

Відповідно до п.п. 14.1.6¹ п.14.1 ст.14 Кодексу акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу транспортні засоби, що використовуються для переміщення на митній території України пального або спирту етилового, не облаштовуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України від16 січня 2003 року № 436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, платник податку має право самостійно на власний розсуд, додержуючись вимог законодавства, визначати схему своєї господарської діяльності, в т. ч. приймати рішення щодо обладнання паливозаправника засобами вимірювальної техніки для забезпечення своєї діяльності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).