Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.12.2023 р. № 4965/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Заявника щодо можливості внесення права вимоги в якості вкладу до статутного капіталу господарського товариства у зв’язку з його створенням.

Заявник має статус платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків. У 2020 році було укладено договір відповідального зберігання (далі – Договір зберігання) з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - Контрагент). Станом на дату звернення, існує грошова заборгованість Контрагента перед Заявником за договором зберігання.

Заявник планує створити товариство з обмеженою відповідальністю (далі – Дочірня компанія), яке ймовірно буде платником єдиного податку та внести право вимоги до Контрагента в якості негрошового вкладу до статутного капіталу Дочірньої компанії у зв’яку з її створення.

Товариство, посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи призведе внесення Заявником права вимоги до Контрагента за договором в якості негрошового вкладу до статутного капіталу Дочірньої компанії до порушення пункту 291.6 ст. 291 Кодексу?
2. Чи призведе укладення між Заявником та Дочірньою компанією:

• акта прийому-передачі права вимоги до Контрагента за Договором до статутного капіталу Дочірньої компанії; та/або
• договору про відступлення права вимоги до Контрагента за Договором

до визнання такої операції бартерною в розумінні Кодексу та до порушення пункту 291.6 ст. 291 Кодексу?

3. Чи призведе отримання Заявником частки у статутному капіталі Дочірньої компанії в якості негрошового вкладу, до визнання такої операції бартерною в розумінні Кодексу та до порушення п. 291.6 ст. 291 Кодексу?
4. Чи призведе внесення Заявником права вимоги до Контрагента за договором в якості негрошового вкладу до статутного капіталу Дочірньої компанії та отримання за результатами такого  внесення частки у статутному капіталі Дочірньої компанії, до втрати права Заявника знаходитись на єдиному податку?
5. Чи призведе внесення Заявником права вимоги до Контрагента за договором в якості негрошового вкладу до статутного капіталу дочірньої компанії та отримання за результатами такого внесення частки у статутному капіталі Дочірньої компанії, до втрати права Дочірньої компанії знаходитись на єдиному податку?

 

Щодо першого-п’ятого питання

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), учасниками яких є фізичні та юридичні особи, Держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ.)

Згідно зі статтею 520 ЦКУ боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою(переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦКУ (ст. 521 ЦКУ).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦКУ).

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 520 ЦКУ).

 

Договір переведення боргу (заміни боржника у зобов’язанні) укладається зазвичай у формі тристороннього договору (кредитор, первісний боржник, новий боржник).

Відповідно до п.п. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу для платника єдиного податку (юридичної особи) доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

До грошової форми розрахунку належить розрахунок коштами як у готівковій (формі грошових знаків) так і безготівковій формі (записів на рахунках у банках).

Негрошовими формами розрахунку є різні способи погашення взаємних фінансових зобов'язань без використання коштів. До таких розрахунків належать, зокрема, бартерні операції, розрахунки векселями, договір переуступки прав вимоги, зарахування зустрічних вимог, тощо.

Підпунктом 4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу визначено, що у разі застосування інших способів розрахунків, ніж ті, що зазначені в пункті 291.6 статті 291 Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом.

Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, зокрема у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Враховуючи вищезазначене, укладення Заявником платником єдиного податку договору прав вимоги є взаємозаліком зустрічних грошових зобов’язань, а отже, не дає права юридичній особі застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.

Додатково зауважуємо, що згідно з п. 299.10 ст. 299 Кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Разом з тим, кожний конкретний випадок оподаткування, наслідками якого є операції з відступлення права вимоги, слід розглядати з урахуванням документів, що стосуються цієї справи, тому умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались, зокрема укладені договори.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).