Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.12.2023 р. № 4889/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Приватного акціонерного товариства «_____» (далі – Товариство) щодо окремих питань визнання дебіторської заборгованості безнадійною для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством, що є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, реалізовано товарну продукцію фізичній особі - підприємцю (платнику єдиного податку другої групи). Оплату за товар не було отримано від покупця, в результаті чого у Товариства (постачальника) виникла дебіторська заборгованість.

Фізичною особою - підприємцем (боржником) було припинено свою діяльність.

У зв’язку з викладеним вище Товариство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації з такого запитання:

чи є дебіторська заборгованість, яка виникла у Товариства за операціями з фізичною особою - підприємцем (боржником), безнадійною та чи підлягає така заборгованість списанню як така, що відповідає п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу? 

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п. п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

Заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією є безнадійною заборгованістю (п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до частини першої ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс з процедур банкрутства) банкрутство – визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному Кодексом з процедур банкрутства, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника.

Боржник – юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав.

Кредитор – юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Кодексу здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; забезпечені кредитори – кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною другою ст. 6 Кодексу з процедур банкрутства щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури:

реструктуризація боргів боржника;

погашення боргів боржника.

Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

Питання відновлення платоспроможності фізичної особи регулюються книгою четвертою Кодексу з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої ст. 130 Кодексу з процедур банкрутства господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному Кодексом з процедур банкрутства.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника офіційно оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України протягом трьох днів з дня прийняття відповідної постанови суду.

Як встановлено ст. 137 Кодексу з процедур банкрутства, у разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вноситься відповідний запис.

Постановлення судом ухвали про завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - підприємця є підставою для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Ухвала про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - підприємця надсилається державному реєстратору для внесення відповідного запису.

Таким чином, підставою для визнання заборгованості фізичної особи -  підприємця, яку визнано банкрутом, безнадійною відповідно до вимог п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є постановлення судом ухвали про завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - підприємця.

Крім того зазначимо, що при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств різниці, пов’язані з формуванням резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), встановлено п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним   п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Тож у разі списання платником податку на прибуток підприємств дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає зменшенню на таку суму списаної дебіторської заборгованості.

У разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає / не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості.

При цьому зменшення фінансового результату відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, чинним на дату її списання, незалежно від того, чи створено резерв сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) за такою заборгованістю.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.