Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.12.2023 р. № 4891/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення фізичної особи ‒ підприємця ….. щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що планує продавати компоненти із яких складається рідина для електронних сигарет (гліцерин, пропіленгліколь, ароматизатор та нікотин).

Нікобустер, який платник податків планує реалізовувати має код УКТ ЗЕД-2939790000, який не належить до переліку п.п. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 ПКУ.

Оскільки продаж рідини для електронних сигарет потребує отримання ліцензії, у платника податків виникли питання:

1.Чи потрібна ліцензія на продаж нікобустеру, якщо його продавати як окремий компонент?

2. Чи правомірно буде здійснювати  діяльність з продажу нікобустеру на спрощеній системі оподаткування на другій групі єдиного податку?

3. Чи повинна фізична особа – підприємець – платник єдиного податку  другої групи пред’являти документи про прихід (видаткові накладні) при будь-якій з перевірок, якщо так, то чи повинні ці видаткові знаходитись на точці продажу чи можуть вони знаходитись на місці ведення бухгалтерії в іншому місці?

4. Які документи має право вимагати податкова служба при перевірці, та при яких видах перевірок? 

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва,експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначено Законом Українивід 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», із змінами (далі – Закон № 481).

Законом № 481 визначено перелік видів діяльності, які здійснюються на підставі ліцензії, зокрема, виробництво і обіг тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Оскільки, як зазначено у зверненні, товар не є тютюновим виробом, не є рідиною, що використовується в електронних сигаретах, то відповідно його продаж, як окремого товару, не підлягає ліцензуванню згідно із Законом № 481.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПКУ.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Разом з тим умови, відповідно до якихфізичні особи –підприємці не можуть бути платникамиєдиногоподаткупершої – третьоїгруп, зазначені у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

Нормами п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (фізичним особам – підприємцям) бути платниками єдиного податку.

Відповідно до частини третьої п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів).

Враховуючи зазначене, оскільки нікобустерне є тютюновим виробом, не є рідиною, що використовується в електронних сигаретах, тобто не належить до підакцизних товарів, то платник податків має право використовувати спрощену систему оподаткування.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операційу сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку» (далі – Порядок № 496), який набрав чинності 26.11.2021 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб – підприємців, які відповідно до Закону № 265 зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такоїфізичної особи – підприємця.

Із загального числа платників єдиного податку другої – четвертої груп (фізичних осіб – підприємців) вимоги Порядку № 496 поширюються виключно на платників, зазначених в п. 61 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, які здійснюють:

реалізацію технічно-складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення;

реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Відповідно до абзаців першого – другого п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (абзац четвертий п. 296.1 ст. 296 ПКУ).

Згідно з абзацом першим п. 296.1 ст. 296 ПКУфізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Таким чином, фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку другої групи (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), не зобов’язані вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання таких товарів.

Додатково повідомляємо, що необхідність мати документи, які підтверджують походження товару визначено не лише податковим законодавством.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ, а фактичні перевірки – ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок та умови надання документів платниками податків органам ДПС визначено у ст. 85 ПКУ.

Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими особами контролюючих органів у випадках, не передбачених ПКУ (п. 85.1 ст. 85 ПКУ).

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених ПКУ, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.8 ст. 85 ПКУ).

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом ПКУ.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.