Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.01.2024 р. № 69/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства Звернення 1, Звернення 2 щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання), та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у Зверненні 1, Товариство є туристичним агентом і під час здійснення своєї господарської діяльності надає послуги із організації і проведення конференцій. Товариство здійснює операції з постачання послуг із організації заходу або конференції за КВЕД 82.30 «Організування конгресів і торгівельних виставок», місцем постачання яких визначено митну територію України. Послуга із організації заходу або конференції включає в себе декілька послуг: проживання в готелі, екскурсії, харчування або кава-брейки, квитки, виступи розважальні тощо, які Товариство закуповує у різних постачальників таких послуг і на підставі яких надалі організовується захід чи конференція.

У Зверненні 2 Товариство, повідомляє що надає послуги з бронювання готельних номерів замовникам такої послуги для організації відрядження його працівників у робочі поїздки. Крім цього, Товариство зазначає, що самостійно не надає юридичним особам послуги з проживання, а лише є посередником, який надає послугу з бронювання готельних номерів. При цьому в діяльності Товариства мають місце наступні ситуації:

ситуація 1: між Товариством та готелем підписано договір надання послуг, а не агентський договір або договір доручення, або договір комісії. Постачальники послуг з проживання – готелі, які не є платниками ПДВ;

ситуація 2: між Товариством та готелем підписано агентський договір або договір доручення, або договір комісії. Постачальники послуг з проживання – готелі, які не є платниками ПДВ;

ситуація 3: між Товариством та готелем підписано договір надання послуг, а не агентський договір або договір доручення, або договір комісії. Постачальники послуг з проживання – готелі, які є платниками ПДВ;

ситуація 4: між Товариством та готелем підписано агентський договір або договір доручення, або договір комісії. Постачальники послуг з проживання – готелі, які є платниками ПДВ.

Інформуючи про зазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

Звернення 1

щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість в описаній ситуації;

Звернення 2

1) – 4) щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість в описаних ситуаціях;

5) чи має значення різновид договору (договір надання послуг або агентський договір, або договір доручення, або договір комісії), який укладається між Товариством та готелем при нарахуванні ПДВ на вартість проживання у готелі, у разі відшкодування Товариству такої суми за проживання в готелі від юридичних осіб (замовників послуг з бронювання готельних номерів)?

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Постачання послуг згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша, операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до підпункту 186.2.3 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів є місце їх фактичного надання.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 розділу V ПКУ).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності визначено статтею 207 розділу V ПКУ.

Підпунктами 207.2 - 207.3 статті 207 розділу V ПКУ встановлено, що базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).

Базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання на території України туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).

Відносини, пов’язані з організацією і здійсненням туризму на території України регулюються Законом України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР «Про туризм» (далі - Закон № 324).

Відповідно до статті 1 Закону № 324 туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Засади комерційного посередництва (агентських відносин) у сфері господарювання регулюються главою 31 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), згідно зі статтею 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційної агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок (частина перша статті 297 ГКУ).

Агентський договір (договір комерційного посередництва, стаття 297 ГКУ) та договір доручення (стаття 1000 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ)) – це договори, за якими повірений або агент вступає у правовідносини з третіми особами від імені свого принципала/довірителя.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 295 ГКУ, не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Такі правовідносини підпадають під ознаки договору комісії (стаття 1011 ЦКУ).

Договір про надання послуг - це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦКУ).

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (стаття 301 ГКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, ДПС повідомляє:

Щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість в описаній ситуації (Звернення 1)

Операція платника податку з постачання послуг із організації і проведення конференції, місцем постачання яких визначено митну територію України, є об’єктом оподаткування ПДВ. У разі, якщо послуги проживання в готелі, екскурсії, харчування або кава-брейки, квитки, виступи розважальні тощо є невід’ємною частиною послуги із організації і проведення конференції, то відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, компенсація вартості такої послуги в цілому включається до бази оподаткування ПДВ такої операції.

Щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість в ситуаціях 1 - 4 (Звернення 2)

Послуга з бронювання готельних номерів, що надається Товариством (туристичним агентством) платнику податку для організації відрядження його працівників у робочі поїздки (здійснення оплачуваної діяльності), не є туристичною послугою (туристичним продуктом), а тому норми статті 207 розділу V ПКУ до операції з постачання такої послуги не застосовуються.

Зважаючи на те, що Товаристово (туристичне агентство) самостійно не надає платникам податку послуги з проживання у готелі, а є лише посередником (агентом), який надає послугу з бронювання готельних номерів, то за операцією з постачання такої послуги Товариство (туристичне агентство) визначає податкові зобов’язання з ПДВ лише виходячи з вартості наданих ним послуг (комісійної винагороди, сервісного збору) без врахування вартості проживання у готельних номерах.

За такою операцією Товариство (агент) повинно визначити податкові зобов'язання з ПДВ та скласти податкову накладну на організатора (принципала), виходячи виключно з вартості поставлених такому організатору (принципалу) агентських послуг та, відповідно, без урахування вартості послуг з проживання у готелі, а також незалежно від того, чи організатор (принципал) зареєстрований як платник ПДВ, чи ні.

Щодо питання 5 (Звернення 2)

Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Згідно з ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ (підпункт «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ).

Базою оподаткування у цьому випадку є вартість послуги – агентська або комісійна винагорода, винагорода повіреного. Така винагорода повинна чітко зазначатись у первинних документах, зокрема у договорах.

Додатково ДПС інформує, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Достовірність нарахування податкових зобов’язань з ПДВ може бути встановлена виключно за результатами проведення відповідних перевірок, передбачених ПКУ.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).