Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.01.2024 р. № 142/ІПК/99-00-04-03-02 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства про визначення доходу у разі надання послуг по договору комісії, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків. Товариство планує укладати договори комісії та виступати в них комісіонером, при цьому Товариством надано копія типового договору комісії.

Як зазначено у зверненні Товариство, як комісіонер, за дорученням комітента та за його рахунок планує укладати договори на надання послуг перевезення з перевізниками та здійснювати замовлення у перевізників перевезень пасажирів та/або їхнього багажу на таксі, перевезень пасажирів та/або їхнього багажу легковими автомобілями на замовлення за укладеними договорами на надання послуг перевезення, а комітент зобов’язується сплатити за надані послуги комісійну винагороду.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є законодавчі обмеження для укладання комісіонером, який застосовує спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку третьої групи (ставка 5%), та діє в інтересах Комітентів, що застосовують загальну систему оподаткування (платники податку на прибуток та ПДВ), договорів на надання послуг перевезення з перевізниками, що застосовують спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої та другої групи?
2. З якої суми повинен комісіонер сплачувати 5 відсотків доходу (єдиний податок для платників третьої групи):

а) лише з суми, отриманої комісійної винагороди;

б) зі всієї отриманої суми по договору комісії, яка в тому числі включає суму за надані послуги з перевезення пасажирів та/або їхнього багажу на таксі, перевезення пасажирів та/або їхнього багажу легковими автомобілями на замовлення (транзитні кошти) та комісійної винагороди?

3. Чи може Комісіонер, який застосовує спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку третьої групи (ставка 5%), залишати собі належні йому суми комісійної винагороди з авансового платежу комітента за послуги з перевезення, якщо розмір комісійної винагороди визначений в договорі у процентному відношенні від суми фактично наданих послуг з перевезення за звітний період (календарний місяць)?
4. Чи є підставою для визначення комісіонером, який застосовує спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку третьої групи (ставка 5%), доходу по даті складеного за звітний період (календарний місяць) звіту комісіонера в якому зафіксовано суму комісійної винагороди, без фактичної її сплати?

 

Щодо першого-четвертого питання

Договір комісії є одним із різновидів посередницьких договорів.

Правове регулювання господарських відносини, зокрема, щодо договорів комісії, регулюється Цивільним кодексом України.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 ст.1012 ЦКУ визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

При цьому, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч.3 ст.1012 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити Комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ч. 1 ст. 1013 ЦКУ).

При цьому, ч.3 ст.1013 ЦКУ встановлено, що якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Тобто за договором комісії комітент оплачує посередницькі послуги, які надані йому комісіонером.

Законодавство встановлює певні правила виконання договору комісії, які визначають поведінку сторін за договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1014 ЦКУ Комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

При цьому згідно ст. 1023 ЦКУ Комітент зобов'язаний прийняти все належно виконане за договором комісії та оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.

Згідно ст. 1021 ЦКУ комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.

Тобто, договір комісії повинен передбачати прийняття комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента.

Отже, ЦКУ визначає загальні вимоги для формування та виконання договорів комісії.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1  розділу XIV Кодексу.

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3  ст. 292 Кодексу.

Пунктом 292.4 ст. 292 Кодексу визначено, зокрема, що у разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п.292.6 ст. 292 Кодексу).

Разом з тим, відповідно до п. 291.6 ст.291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Таким чином, якщо суб’єкти господарювання для здійснення господарської діяльності використовують правочини у вигляді договорів комісії при укладанні таких договорів вони повинні відповідати вимогам глави 69 ЦКУ.

При цьому, оподаткування коштів, які надходять в рамках договору комісії залежить від сторони договору комітента чи комісіонера. Якщо в договорі комісії комітент є юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи, то доходом такого платника є вся сума коштів, отримана в рамках договору комісії. У разі якщо комісіонер виступає юридична особа – платник єдиного податку, то в рамках договору комісії до складу його доходу включається тільки сума винагороди, що надійшла від комітента.

Водночас, для платників єдиного податку слід врахувати, що коли комісіонер на вимогу комітента (усну або зафіксовану у договорі) самостійно утримує суму винагороди, відбувається взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань (замість оплати послуг комісіонера в грошовій формі зменшуються зобов’язання комісіонера з перерахування належної комітентові виручки), що є порушенням вимог перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до п. 291.6
ст. 291 Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.