Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.01.2024 р. № 37/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

  Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ФОП … щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи. Основним видом діяльності згідно КВЕД 49.31 є «пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення». З цією метою платником податків та виконавчим комітетом Черкаської міської ради укладено договір про перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

На виконання рішення виконавчого комітету … міської ради  між фізичною особою – підприємцем та виконавчим комітетом …. міської ради і ТОВ … було укладено трьохсторонній публічно-правовий договір про здійснення справляння плати за транспортні послуги в міському пасажирському транспорті.

За умовами вказаного договору Оператор (ТОВ…) встановив на автобусах Перевізника (платника податків фізичної особи – підприємця)валідатори – пристрої для реєстрації проїзду та справляння/списання плати з пасажира.

Кошти за придбання електронного квитка у сумі 13,0 грн зараховуються на поточний банківський рахунок Оператора. Натомість Оператор зобов’язаний здійснювати зарахування коштів на рахунокПеревізника в сумі 11,7 грн, за мінусом 10 відс. комісійної винагороди Оператора.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи потрібне застосування реєстраторів розрахункових операції при здійснені розрахунків за послуги з продажу електронних квитків за допомогою встановлених в автобусах валідаторів та чи потрібне переведення встановлених валідаторів у фіскальний звітний режим?

2.Чи правомірним є відображення фізичною особою – підприємцем при поданні звітної декларації платника єдиного податку у складі обсягу доходу за податковий (звітний) місяць грошової виручки, яку фактично отримано від Оператора у сумі 11,7 грн за кожний реалізований квиток та чи необхідне відображення у звітній декларації решти суми грошових коштів 10 відс. від продажу електронного квитка, яку Оператор залишає у своєму розпорядженні?

Щодо питання першого

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено ст. 3 Закону № 265.

Поряд з цим, п. 4 ст. 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів, зокрема, на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Використання програмно-технічних комплексів самообслуговування з приймання готівки для виконання платіжної операції, не переведених у фіскальний режим (не обладнаних переведеними у фіскальний режим реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій), забороняється (п. 2ст. 9Закону № 265).

Оператор, генерує електронний квиток на проїзд, реалізує його пасажирам у тому числі шляхом списання коштів з платіжної карти пасажира під час зчитування карти валідатором.

В зв’язку з тим, що «електронний квиток» не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265, його продаж з використанням мережі інтернет, будь-яких додатків та/або програмно-технічних комплексів не може вважатись продажем послуги, а є продажем права на її отримання, що супроводжується надсиланням споживачу візуалізованого електронного квитка в обмін на який (за аналогією з використанням талонів на пальне, сертифікатів на товари, сертифікатів на суму коштів) споживач може отримати саму послугу з перевезення.

Отримання споживачем права на проїзд автомобільним транспортом, методом його оплати через валідатор та отримання споживачем електронного квитка, в межах надання послуги з перевезення пасажирів (багажу), не забезпечує та не може бути пов’язане із виконанням обов’язку Перевізника, підтвердити факт надання такої послуги та облік торгівельної виручки від такої діяльності, у відповідності до законодавства України.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець зобов’язаний застосовувати РРО/ПРРО у встановленому Законом № 265 порядку, або використовувати пільгу щодо незастосування РРО/ПРРО, встановлену п. 4 ст. 9 Закону № 265.

Використання програмно-технічних комплексів самообслуговування, не переведених у фіскальний режим, забороняється.

Щодо питання другого

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п. 292.6 ст. 292 Кодексу датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 N№ 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов'язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємцяна підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Враховуючи наведене, доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є повна сума виручки у готівковій і безготівковій формі, яка відображається у обліку платника єдиного податку.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.