Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.01.2024 р. № 150/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо визнання заборгованості безнадійною та коригування фінансового результату до оподаткування при списанні такої заборгованості, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ має у власності рухомий склад – залізничні вантажні напіввагони. Для організації ремонту власних напіввагонів ТОВ був укладений договір комісії з ПрАТ «» (далі – ПрАТ), відповідно до якого комісіонер від свого імені за рахунок та за дорученням комітента укладає договори на виконання робіт зі спеціалізованими підприємствами.

Для ремонту напіввагонівПрАТ був укладений договір підрядуз ТОВ «Науково-виробнича компанія «» (далі – ТОВ НВК).

При виконанні ремонтних робіт ТОВ НВК непридатні для подальшого використання суцільнокатані колеса, що були у використанні, демонтовані та замінені на нові суцільнокатані колеса, які були закуплені ПрАТ та постачалися на адресу ТОВ НВК.

Однак після виконання ремонтних робіт непридатні для подальшого використання суцільнокатані колеса ані власнику вагонів ТОВ, ані ПрАТ від ТОВ НВК передані не були.

На вимогу ТОВ ПрАТ вжито відповідні заходи для охорони прав та інтересів ТОВ, а саме: ПрАТ було направлено позовну заяву до Господарського суду «» області щодо відшкодування збитків.

За результатами розгляду справи Господарським судом «» області винесено рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ та стягнення з ТОВ НВК майна у матеріальному вигляді, а саме неремонтнопридатних суцільнокатних коліс.

Рішення було оскаржене ТОВ НВК в апеляційному порядку, постановою «» апеляційного господарського суду від 25.07.2018 рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Після отримання наказу про примусове виконання рішення суду, його було направлено до державної виконавчої служби на виконання.

За результатами вчинених виконавчих дій, майно, що підлягало стягненню за рішенням суду, не було виявлено.

ПрАТ було подано позовну заяву про стягнення з ТОВ НВК грошових коштів, які дорівнювали вартості майна, яке підлягало стягненню.

Ухвалу та наказ суду було подано на виконання до державної виконавчої служби і на підставі яких було відкрито виконавче провадження.

   Виконавчою службою встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. чи можливо визнати дебіторську заборгованість ПрАТ безнадійною відповідно до п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексуз відповідним списанням у бухгалтерському обліку та зменшенням фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості згідно п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу?

2. якщо ні, то які дії необхідно додатково здійснити ТОВ та ПрАТ для визнання такої дебіторської заборгованості безнадійною відповідно до п.п. «є»
п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексута відповідного коригування об’єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 Кодексу, шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу?

До питання 1 та 2

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України від 02 червня 2016 року № 1404–VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).

Пунктами 2 та 6 частини першої ст. 3 Закону № 1404 встановлено, що відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 2, 3, 6 частини першої ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (п. 4 ст. 37 Закону № 1404).

Відповідно до частини п’ятої ст. 37 Закону № 1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37 Закону№ 1404, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону № 1404, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Підстави закінчення виконавчого провадження встановлені ст. 39 Закону № 1404.

Абзацом першим та другим частини першої ст. 40 Закону № 1404 встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, у разі відсутності майна у боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При списанні дебіторської заборгованості визнаються податкові різниці відповідно до п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Згідно з п.п. 139.2.2  п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів)), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшується відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1ст. 14 Кодексу, незалежно від того,  створено резерв сумнівних боргів за такою заборгованістю чи ні.

При цьому, при списанні дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п. п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів.

У разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на всю суму списаної заборгованості.

Питання порядку списання дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).