Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.01.2024 р. № 159/ІПК/99-00-04-03-02 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань оподаткування доходів платника єдиного податку, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що на момент подачі звернення було платником єдиного податку третьої групи.

За інформацією Товариства в процесі господарської діяльності укладає договори з контрагентами про надання асистанських послуг. До звернення Товариством надано копію Договору про надання асистанських послуг між Товариством та ПрАТ (далі – Копія Договору).

Згідно Копії Договору Товариство виступає Асистантом, а її контрагент Страховиком. Відповідно до умов Копії Договору Асистент виступає страховим агентом Страховика та приймає на себе зобов’язання, за винагороду і на умовах, визначених Копією Договору, від імені Страховика та за його рахунок виконувати частину його страхової діяльності, а саме здійснювати врегулювання страхових випадків (надання асистанських послуг) за укладеними договорами добровільного медичного страхування та страхові виплати за рахунок Страховика, а Страховик зобов’язується виплатити Асистанту винагороду за надані послуги та відшкодувати сплачені Асистантом страхові виплати в порядку та на умовах, передбачених Копією Договору.

Пунктом 2.1 Копії Договору визначено, що асистанські послуги – система організаційно-інформаційних заходів, спрямованих на надання Застрахованим особам Страховика екстрених послуг з організації допомоги та забезпечення усіма видами сервісних та інформаційних послуг, передбачених договором страхування та програмою страхування, у разі настання страхового випадку.

В пунктах 3.1.4 – 3.1.6 Копії Договору передбачено, що Страховик зобов’язаний компенсувати Асистенту витрати, що виникли у зв’язку наданням послуг, якщо такі витрати були здійсненні за рахунок його власних коштів. При цьому, для забезпечення гарантій платоспроможності Страховика, Страховик забезпечує Асистанта необхідним ротаційним фондом

Відповідно до п.7.1 Копії Договору Страховик сплачує Асистанту винагороду у розмірі 15 % (п’ятнадцять відсотків) від суми щомісячних страхових платежів, вказаних у Акті прийому-передачі на обслуговування договорів добровільного медичного страхування. Разом з тим, згідно п.7.9 Копії Договору Страховик може відшкодувати Асистанту і інші витрати (додаткові послуги), що не відносяться до виплат страхового відшкодування, а саме: витрати, пов’язані з укладанням та обслуговуванням договорів з координаторами, консультантами, підприємствами, установами та організаціями, які надають додаткові послуги, витрати, пов’язані з прикріпленням застрахованих осіб до обслуговування медичним закладом, витрати пов’язані з забезпеченням застрахованих осіб офісною аптечкою.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.  Чи можливо застосовувати ст. 292 Кодексу при договірних взаємовідносинах що описані у зверненні, а саме:
   1. Чи є об’єктом оподаткування сума ротаційного фонду, що надходить на поточний рахунок Асистанта на безприбутковій підставі, як кошти, наданих довірителем (страховиком) уповноваженій особі (асистанту) для виконання доручення з обслуговування застрахованих осіб та має виключно цільовий характер на оперативне покриття збитків за укладеними Страховиком договорами страхування, які передані на обслуговування Асистанту?
   2. Чи є об’єктом оподаткування сума страхового відшкодування, що надходить на поточний рахунок Асистанта?
   3. Чи є об’єктом оподаткування сума винагороди, що надходить на поточний рахунок Асистанта?

 

Щодо зазначених питань

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі – ЦКУ) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (1002 ЦКУ).

Згідно ст. 1004 ЦКУ повірений зобов’язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. При цьому, повіреному, який діє як комерційний представник (ст. 243 ЦКУ), довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ст. 295 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво (п. 2 ст. 295 ГКУ).

При цьому, п. 3 та п. 4 ст. 295 ГКУ визначено, що не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

Згідно зі ст. 301 ГКУ відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, виконані ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентську винагороду виплачують комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Зважаючи на викладене, за агентським договором клієнт за надані послуги розраховується безпосередньо із суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, а комерційний агент отримує винагороду за надання посередницьких послуг лише від вказаного суб'єкта господарювання.

При цьому, статтею 243 ЦКУ визначено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», зі змінами (далі – Закон України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Відповідно до частини другої статті 55¹ Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України», зі змінами функції державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг, зокрема у сфері страхування, здійснює Національний банк України. Тобто, Уповноваженим органом у сфері страхування є Національний банк України.

Страхові брокери – юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник..

Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів (за винятком страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів) визначається Уповноваженим органом.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Тобто, Страховик може здійснювати свою діяльність залучаючи страхових посередників, які можуть бути страховим або перестраховими брокери, страховими агентами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 219 Кодексу).

При цьому, згідно п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку третьої груп, зокрема суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва та страхові (перестрахові) брокери. При цьому, для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування» передбачено виключення та надано право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу). Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (п. 294.1 ст. 294 Кодексу).

Платники єдиного податку третьої групи – юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі – НП(С)БО-15).

У п. 6.2 НП(С)БО-15 передбачено, що не визнаються доходами суми надходжень за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

Таким чином, враховуючи ситуацію описану у зверненні, суми коштів, які надходять Товариству (агенту страховика) від Страховика в рамках договорів про надання посередницьких послуг, які будуть використовуватися на користь Страховика та від імені Страховика є транзитними коштами та не включаються до складу доходу Товариства.

При цьому, доходом Товариства для цілей оподаткування єдиним податком третьої групи буде вважатися суми коштів, які надійшла на розрахунковий рахунок Товариства у вигляді винагороди в рамках такого договору.

Водночас, для платників єдиного податку слід врахувати, що коли повірений (агент) на вимогу Страховика самостійно утримує суму винагороди із коштів, що належить Страховику та перебуває у розпорядженні повіреного (агента), відбувається взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань, що є порушенням вимог перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до п. 291.6 ст. 291 Кодексу.

Крім  того, інформуємо, на підставі п. 52⁸, п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу зупинявся перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.