Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.01.2024 р. № 179/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ПрАТ щодо оподаткування єдиним податком третьої групи сум коштів, внесених засновниками без зміни статутного капіталу, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні ПрАТ повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків. За інформацією ПрАТ зацікавлене створити додатковий капітал за рахунок додаткових внесків акціонерів для погашення заборгованості перед контрагентами.

ПрАТ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи вважаються додаткові внески акціонерів до додаткового капіталу приватного акціонерного товариства доходом, який підлягає оподаткуванню єдиним податком третьої групи та/або іншим видом податку?

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Об'єктом оподаткування для юридичної особи, яка сплачує єдиний податок, згідно з п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу вважається будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому датою отримання доходу, вираженого у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, вважається дата отримання платником єдиного податку коштів (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до п. 8 п. 292.11 ст. 292 Кодексу до складу доходу, визначеного ст. 292, не включаються суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника.

Згідно з п. 292.13 ст. 292 та абз. 5 п. 296.1 ст. 296 Кодексу дохід визначається на підставі даних обліку (спрощеного бухгалтерського обліку), який здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та/або інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999                № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Враховуючи зазначене, доходом юридичної особи - платника єдиного податку визнається все, що зумовлює зростання його капіталу, крім внесків його засновників або учасників до статутного капіталу.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за  № 893/4186, рахунок 42 "Додатковий капітал" призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 "Додатковий капітал" відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом - його зменшення.

Отже, для цілей бухгалтерського обліку збільшення додаткового капіталу за рахунок внесків засновниками є операцією, що приводить до збільшення власного капіталу та при цьому не приводить до збільшення доходу підприємства.

Таким чином, внесення грошових коштів засновниками як додатковий капітал без зміни розміру статутного капіталу не включається до складу доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи).

Слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).