Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.01.2024 р. № 237/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова служба України відповідно до рішення ………………………….у справі …………………… та постанови ……………………….. повторно розглянула запит ………………………… щодо надання індивідуальної податкової консультації та в порядку пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення Товариство є небанківською фінансовою установою та здійснює діяльність з приймання готівки для подальшого переказу. У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків Товариство звернулося до податкового органу із запитанням:

Чи необхідно небанківській фінансовій установі застосовувати реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) на день подання звернення або програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – ПРРО) починаючи з 19.04.2020 року при ініціюванні платником у безготівковій формі за допомогою електронних платіжних засобів з використанням платіжних пристроїв, у тому числі ПТКС, інтернет-сайту/мобільному додатку тощо та через пункти надання фінансових послуг?

Перед надання відповіді на поставлене питання слід зауважити, що відповідно до пункту 52⁸ підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Кодексу, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі, які в подальшому були зупинені підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Кодексу у зв’язку із введенням воєнного стану в Україні.

Крім того, враховуючи, що на сьогодні законодавство України у сфері розрахунків за товари (послуги) зазнало неодноразових змін, індивідуальна податкова консультація Товариству надається також з урахуванням чинного на сьогодні законодавства України.

Надаючи відповідь на поставлене питання, повідомляємо, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Законом № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари
(послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Законодавство України не містить визначення «банківські операції», на яке посилається пункт 2 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та Товариство у своєму запиті. При цьому, перелік банківських послуг, які дозволено надавати виключно банкам, що по своїй суті є фінансовими послугами, встановлено статтею 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (далі – Закон № 2121-ІІІ) та не супроводжуються здійсненням розрахункових операцій, у розумінні Закону № 265.

Таким чином, банківська діяльність регламентується Законом № 2121-ІІІ, є ліцензійною, провадиться в готівковій та безготівковій формі, не потребує формування розрахункових документів у розумінні Закону № 265, що є спеціальним, а пункт 2 статті 9 Закону № 265 встановлює додаткові пільги з питань незастосування РРО/ПРРО саме для банків.

Згідно із статтею 2 Закону № 2121-ІІІ із змінами та доповненнями термінології цього закону, в зв’язку із змінами в законодавстві:

банк – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;

клієнт банку – будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

банківська діяльність – залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Слід зазначити, що Закон № 2121-ІІІ не містить визначень «комерційні агенти банків» та «небанківські фінансові установи», не ототожнює їх статус з банками

Слід зазначити, що будь-який банк, який отримав ліцензію Національного банку України (далі – НБУ) на ведення банківської діяльності, є фінансовою установою, але фінансова установа, яка не має ліцензії НБУ на здійснення банківської діяльності, не вважається банком.

Так, за статусом визначеним законодавством України, небанківська фінансова установа є суб’єктом господарювання – юридичною особою, платником податків на загальній системі оподаткування, яка здійснює не банківську, а підприємницьку (господарську) діяльність на ринку фінансових послуг, з метою отримання прибутку.

Правовідносини у сфері підприємницької (господарської) діяльності регулюються нормами Податкового, Цивільного та Господарського кодексів, а порядок проведення розрахункових операцій, що здійснюються суб’єктами господарювання, встановлено Кодексом та Законом № 265.

Законом № 265 визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі, зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Разом з тим, про що інформувалось вище, пункту 2 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО або ПРРО не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім:

операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків;

операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Використання програмно-технічних комплексів самообслуговування з приймання готівки для подальшого її переказу, не переведених у фіскальний режим (не обладнаних переведеними у фіскальний режим реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій), забороняється.

Таким чином, як відповідь на питання повідомляємо, що небанківська фінансова установа, при прийманні безготівкового переказу, ініційованого за допомогою електронного платіжного засобу (платіжної картки) для подальшого її переказу, у своїх відділеннях (пунктах надання послуг), зобов’язана застосовувати РРО/ПРРО, як на день надання запиту так і починаючи з 19.04.2020 року.

Поряд із цим, відповідно пункту 14 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Як результат, Товариство не зобов’язане застосовувати РРО/ПРРО у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

У випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в пункті 14 статті 9 Закону № 265, пільга втрачається, щодо усіх видів розрахунків.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.