Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.01.2024 р. № 309/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо деяких питань оподаткування платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що воно з 31.07.2023 зареєстровано та перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи зі ставкою 5 відсотків.

За інформацією, наведеною у зверненні, Товариство надає інформаційні послуги та послуги у сфері освіти фізичним особам шляхом розміщення освітніх та інформаційних курсів на сайті в мережі інтернет. Споживач сплачує такі послуги платіжною картою дистанційно через систему дистанційного обслуговування «FONDY», що належить ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС». Після підтвердження оплати споживач отримує доступ до інформації. Всі послуги надаються дистанційно.

При цьому, згідно договору між Товариством та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС» кошти з картки споживача перераховуються на рахунок Товариства в установі банку наступного робочого дня за вирахування комісійної винагороди фінансової установи.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Коли і яку суму включити до складу доходу Товариства: на дату списання коштів з картки покупця чи дату надходження коштів на рахунок Товариства в установі банка, з урахуванням комісії за послуги еквайрингу чи без неї?
2. Чи потрібно в цій ситуації Товариству застосовувати РРО/ПРРО при наданні зазначених вище послуг?
3. Який максимальний розмір річного доходу не має перевищувати у 2023 році Товариство як платник єдиного податку третьої групи для подальшого перебування на спрощеній системі оподаткування?

Щодо першого питання

Основні поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні визначено Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591).

Платіжна послуга - діяльність надавача платіжних послуг з виконання та/або супроводження платіжних операцій (п. 58 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591 еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - це платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.

Пунктом 63 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591 визначено поняття «платіжний інструмент» - персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591 безготівкові розрахунки – перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Отже, для суб’єкта господарювання в розумінні Закону № 1591 зарахування коштів на його поточний рахунок, відкритий в Україні, є безготівковим розрахунком.

Частиною 3 ст. 1088 Цивільного кодексу України передбачено, що безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Також відповідно до п. 6 та п. 7 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України", зі змінами та доповненнями, Національний банк України, зокрема, регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками, та визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.

Безготівковим розрахунком для суб'єкта господарювання є оплата товарів та послуг, що здійснена шляхом переказу коштів на його рахунок незалежно від способу ініціювання такого переказу покупцем (зокрема, за допомогою платіжного сервісу – Fondy).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено гл. 1 розд. XIV Кодексу.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Кодексу юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному у гл. 1  розд. XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Пунктом 291.6 ст. 291 Кодексу визначено, що платники єдиного податку третьої групи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень п. 44.2, п. 44.3 ст. 44 Кодексу (абз. 5 п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

Юридичні особи – платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз. 3 п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Поряд з цим, п. 292.11 ст. 292 Кодексу визначено суми коштів, що не включаються до складу доходу платника єдиного податку.

Враховуючи вищезазначене, якщо при здійсненні розрахунків за послуги із використанням електронних платіжних систем з суми виручки утримується комісійна винагорода за послуги з розрахункового обслуговування, то доходом Товариства на спрощеній системі оподаткування є повна сума виручки (з врахуванням комісії, утриманої платіжною системою), яка відображається у податковій декларації платника єдиного податку та з якої сплачується єдиний податок.

При цьому датою отримання доходів є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок платника єдиного податку.

Щодо другого питання

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі — PPO/ПPPO) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій  у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»                        (далі – Закон № 265/95-BP), дія якого поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення вимог щодо незастосування PPO/ПPPO у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Зокрема, порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено ст. 3 Закону № 265/95-BP, яким визначено, що у разі здійснення суб'єктом господарювання розрахункових операцій, застосування PPO/ПPPO є обов'язковим, у встановленому цим Законом порядку.

Обов'язок застосування PPO/ПPPO залежить не від форми розрахунків та/або способу оплати обраного покупцем (споживачем), наявності того чи іншого зареєстрованого виду господарської діяльності, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні нормами прямої дії Кодексу та Закону № 265/95-BP, якими встановлено загальні правила реєстрації та здійснення розрахункових операцій.

Поряд з цим, п. 14 ст. 9 Закону № 265/95-BP встановлено пільгу, відповідно до якої, PPO/ПPPO та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Враховуючи вищезазначене, за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, застосування PPO/ПPPO не є обов'язковим.

Щодо третього питання

Пунктом 291.3 ст. 291 Кодексу передбачено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим гл. 1 розд. ХІV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному даною главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема третьої групи єдиного податку (юридичні особи) – це суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 291.4 ст. 291 Кодексу).

Відповідно п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Кодексу суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування суб’єктом господарювання дотримано вимоги встановлені п. 291.4 ст. 291 Кодексу.

Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, а також четвертої групи (фізичні особи), перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація (п. 294.4 ст. 291 Кодексу).

При цьому, п. 294.3 ст. 294 Кодексу визначено, що для суб’єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

Таким чином, для новостворених суб’єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку третьої групи із сплати інших податків і зборів обсяг доходу протягом календарного року повинен не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. У 2023 році граничних обсяг доходу визначений за правилами бухгалтерського обліку для платників єдиного податку третьої групи (юридичних осіб) дорівнює 7 818 900 гривень.

При цьому, для такого платника єдиного податку третьої перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

Слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).