Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ХМЕЛЬНИЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.06.2017 р. № 552/ІПК/22-01-12-03-23



Головне управління ДФС у Хмельницькій області розглянуло звернення щодо документального підтвердження операцій з купівлі товарів, робіт, послуг у фізичних осіб-підприємців та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ГЖУ), повідомляє наступне.

При визначенні об’єкту оподаткування з податку на прибулої-підприємств за період з 2007 року по 2009 рік діяв Закон України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (далі - ЗУ №334/94-ВР).

Відповідно до п.5.1 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсаі ія вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абз. пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами веденні податкового обліку.

З 1 січня 2011 року вступив в дію ПКУ, пунктом 44.1 ст. 44 якого визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, п. 44.3 ст. 44 ПКУ передбачено обов’язок платників податків забезпечи ти зберігання зазначених документів, а також документів, пов’язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються вказані документи.

Оперт.дія з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг, будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством і його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов’язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні, є господарською операцією, а підставою для її відображення в облікових регістрах є первинний документ (наприклад, видаткова накладна, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання товару/послу ги, платіжне доручення).

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, первинні документи — це документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу

первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися До уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Фізичні особи - платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 - 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Зазначені книги використовуються платниками єдиного податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Згідно з п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець зобов’язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, своєчасно надавати контролюючим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів; сплачувати податки та інш.і обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Отже, фізичні особи, які провадять підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, зобов’язані мати підтверджуючі документи щодо придбання товарів, які використовуються у підприємницькій діяльності.

Згідно із ст. 164 і Кодексу України про адміністративні правопорушення, неведения обліку або неналежне ведення обліку доходів та витрат суб’єктами господарювання, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи, з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення ним норм в порядку, передбаченому Кодексом.

Таким чином, приватний підприємець незалежно від способу оподаткування доходів, в тому числі і на спрощеній системі оподаткування, є податковим агентом щодо нарахування, утримання податку при виплаті

доходів як найманим працівникам, так і іншим громадянам (в тому числі приватним підприємцям).

Відповідно до п. 297.2 ст. 297 ПКУ нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 297.3 ст. 297 ПКУ платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Згідно п. 18.1 ст. 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до п. 18.2 ст. 18 ПКУ податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Обов’язками осіб, які мають статус податкових агентів, відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, є:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджено наказом Міністерства фінансів

України від 13.01.2015 №4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України ЗО січня 2015 р. за № 111/26556.

Отже, при закупівлі товару (послуг) у громадян або інших фізичних осіб, які є також суб’єктами підприємництва, приватний підприємець є податковим агентом щодо виплачених доходів (в частині подання Податкового розрахунку за формою 1 -ДФ).

У разі не підтвердження приватним підприємцем первинними документами факту закупівлі товару в інших приватних підприємців, вважається, що приватний підприємець виплатив дохід фізичній особі, яка не є суб’єктом підприємництва. У цьому випадку приватний підприємець з виплачених доходів під час закупівлі товарів, зобов’язаний утримати податок на доходи за ставкою, встановленою ст. 167 ПКУ, та перерахувати його до бюджету.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54 підрозділу Г розділу 3 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, неоднозначною практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема в ухвалах від 12.02.2014 року по справі № К/800/42298/13 та від 26.03.2014 року №К/9991/26540/11 зазначено, що платник податків має бути обережним при виборі контрагента. Несприятливі наслідки недостатньої обережності ведення суб’єктом господарювання господарської діяльності покладається на особу, яка уклала такі правочини. Такі несприятливі наслідки не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов’язань. У випадку недобросовісності контрагента покупець несе ризик від своєї бездіяльності в рамках податкового законодавства, позбавлявшись можливості формувати витрати та податковий кредит у зв’язку із відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Аналогічні висновки щодо несприятливих наслідків для платників податків внаслідок недостатньої обачності при виборі контрагентів містяться в низці рішень Вищого адміністративного суду (до прикладу, постанова від 06.07.16 № К/800/35263/13, ухвалі від 15.06.16 № К/800/12999/15 та ін.).

Одночасно інформуємо, що згідно із п.52.2 ст.52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.