Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.01.2024 р. № 343/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм законодавства стосовно реєстрації платником акцизного податку і реєстрації акцизного складу, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує виробництво автомобільної хімічної продукції, а саме автомобільної хімії та косметики (КВЕД 20.59).

Готова продукція Товариства буде виготовлятися під тиском з використанням скрапленого газу (пропану або суміші пропан-бутану) та          Н-гексану, які в свою чергу будуть одним із основних елементів сировини, що планується закуповуватися, а саме імпортуватися з Польщі.

Товариство запитує

1. Чи необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального (виключно для промислової переробки)?

2. Чи постає потреба у реєстрації платником акцизного податку при імпорті скрапленого газу, призначеного для промислової переробки (власного виробництва)?

3. Чи виникає потреба у реєстрації акцизного податку за умов, що протягом календарного року отримане пальне (скраплений газ) не буде перевищувати 1000 куб. метрів і буде використовуватися виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки. Підприємство не здійснюватиме операції з реалізації та зберігання пального іншим особам. Приміщення або територія, на якому/якій загальна місткість розташованих ємностей для навантаження та зберігання пального не перевищує  200 куб. метрів?

4. Чи буде необхідність у реєстрації акцизних накладних і подачі декларації з акцизного податку?

Щодо зазначених питань

Відповідно до п.п. 14.1.141 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу / акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно із п.п. б – ґ п.п. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання – платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до      5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1. ст. 212 Кодексу особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне, є платниками акцизного податку.

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п. 49.2 ст. 49 Кодексу).

Згідно із п. 49.2 ¹ ст. 49 Кодексу платники, визначені п.п. 212.1.15                п. 212.1 ст. 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Отже, якщо приміщення (територія), де знаходиться пальне, не відповідають визначенню акцизного складу згідно із п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст.14 Кодексу, Товариство використовує пальне для потреб власного споживання чи промислової переробки (зокрема, при виробництві автомобільної хімічної продукції), не здійснює операції з реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тоді Товариство не є платником акцизного податку з реалізації пального та відповідно на нього не поширюються положення Кодексу, зокрема щодо реєстрації згідно із п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку, подання декларації з акцизного податку, реєстрації акцизного складу відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, складання акцизних накладних та їх реєстрації згідно із ст. 231 Кодексу у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Крім того, оскільки діяльність зі зберігання пального ліцензується відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 481), у суб’єкта господарювання, який здійснює таку діяльність, виникає обов’язок отримати відповідну ліцензію. Порядок отримання такої ліцензії визначений ст. 15 Закону № 481.

Разом з цим кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.