Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.01.2024 р. № 367/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток операцій з відступлення права вимоги Інститутом спільного інвестування (далі – ІСІ) фізичній особі та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, КУА діє від імені, в інтересах та за рахунок ІСІ та планує укласти із замовником будівництва (забудовником) договір про інвестування будівництва житлового будинку (далі – Договір про інвестування).

Згідно умов Договору про інвестування ІСІ приймає інвестиційну участь у будівництві житлового будинку та після введення в експлуатацію ІСІ отримує у власність об’єкт інвестування (квартиру). Інвестування здійснюється шляхом сплати інвестиційного внеску за рахунок коштів спільного інвестування.

У процесі будівництва житлового будинку (до здачі його в експлуатацію) та після повної сплати інвестиційного внеску, КУА планує укласти з фізичною особою договір купівлі - продажу прав вимоги та заміну сторони за Договором про інвестування (далі – Договір купівлі-продажу).

Згідно умов Договору купівлі-продажу до фізичної особи перейдуть права вимоги до замовника (забудовника) за Договором про інвестування в частині належній ІСІ на момент укладання Договору купівлі-продажу (зокрема, права вимоги на квартиру) та комплекс прав та обов’язків за Договором про інвестування в обсязі і на умовах, що існуватимуть в ІСІ на момент укладення Договору купівлі-продажу.

При цьому, за продаж прав вимоги фізична особа зобов’язуватиметься сплатити ІСІ грошові кошти у сумі, що перевищуватиме суму інвестиційного внеску, сплаченого ІСІ за Договором про інвестування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Інститутами спільного інвестування є інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства (підпункт 14.1.86 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб’єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб’єктів визначаються Законом України від 05 липня 2012 року  № 5080-VI "Про інститути спільного інвестування" (із змінами і доповненнями) (далі – Закон № 5080).

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону № 5080 інститут спільного інвестування – корпоративний або пайовий фонд.

Діяльність із спільного інвестування – діяльність, яка провадиться в інтересах учасників (учасника) інституту спільного інвестування та за рахунок інституту спільного інвестування шляхом вкладення коштів спільного інвестування в активи інституту спільного інвестування (пункт 5 частини першої статті 1 Закон № 5080).

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Правові основи укладення договорів купівлі-продажу регулюються нормами ЦКУ, зокрема, статтями 655 і 656 ЦКУ. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути:

товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому;

майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав;

право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правила заміни кредитора (відступлення права вимоги) визначено статтями 512 - 519 ЦКУ.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Кодексу відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

 

Щодо питання 1

 

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу). При цьому продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті Кодексу).

Особливості оподаткування ПДВ операцій з постачання житла (об'єктів житлового фонду) визначено у підпункті 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Кодексу.

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлової нерухомості) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлової нерухомості) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлової нерухомості) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

У цьому підпункті перше постачання неподільного житлового об'єкта незавершеного будівництва / майбутнього об'єкта житлової нерухомості означає першу передачу спеціального майнового права на відповідний об'єкт покупцю за договором купівлі-продажу неподільного житлового об'єкта незавершеного будівництва / майбутнього об'єкта житлової нерухомості (перший продаж) від замовника будівництва / девелопера будівництва, за яким зареєстровано спеціальне майнове право на відповідний об'єкт.

Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об'єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (об'єкт житлової нерухомості).

Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Таким чином, операція з торгівлі за грошові кошти правами вимоги до забудовника щодо передачі у власність об’єктів інвестування (квартир, інших приміщень) не є об’єктом оподаткування ПДВ.

При цьому, якщо об'єкти інвестування первинним кредитором не були отримані та не будуть отримані у майбутньому і внаслідок цього не будуть використані у господарській діяльності, такий первинний кредитор повинен нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 Кодексу.

Для надання роз’яснення з питання визначення об’єкта оподаткування ПДВ при здійсненні операції з торгівлі за грошові кошти права вимоги у розглянутій у зверненні ситуації недостатньо інформації, а тому, у разі необхідності, платник має право повторно звернутись до контролюючого органу із відповідним зверненням, яке міститиме розширений опис та відповідні матеріали (у тому числі копії документів, договорів).

Щодо питання 2

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX Кодексу.

Активи інституту спільного інвестування – сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (пункт 1 частини першої статті 1 Закону № 5080).

Кошти спільного інвестування – кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом, інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Реєстру (пункт 13 частини першої статті 1 Закону № 5080).

Відповідно до частини десятої статті 7 Закону № 5080 недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів інституту спільного інвестування серед юридичних та фізичних осіб, є венчурним фондом.

До складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов’язання. Такі зобов’язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами відступлення прав вимоги, позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством (частина четверта статті 48 Закону № 5080).

Особливості оподаткування інститутів спільного інвестування встановлені підпунктом 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Кодексу.

Звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо) (підпункт 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Кодексу).

Отже, доходи, отримані венчурним фондом від продажу зобов’язань (в тому числі продаж прав вимоги фізичній особі) є коштами спільного інвестування в розумінні підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Кодексу за умови, що такі активи венчурного фонду сформовано згідно з вимогами Закону № 5080 та інших нормативно-правових актів, якими регламентовано формування активів інститутів спільного інвестування, зокрема венчурних фондів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).