X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.01.2024 р. № 387/ІПК/26-15-24-01-13-09

Головне управління ДПС у м. Києві, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), розглянуло звернення щодо визначення резидентського статусу для оподаткування спадщини та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що його померлий батько до дня своєї смерті був зареєстрований на території України та мав посвідку на постійне місце проживання в Україні, де і проживав з 2010 року, але на день смерті є громадянином іншої держави.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо визначення резидентського статуту померлого батька з метою оподаткування доходу, отриманого платником податку у вигляді успадкованого майна.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з'ясування порядку оподаткування доходів згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти - це фізичні особи, які не є резидентами України (пп. "в" 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття "резидент" та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб (військовим збором) така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Водночас відповідно до пп. "в" пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.

Отже, з метою оподаткування для визначення статусу резидента України слід керуватися положеннями пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Крім того, Кодекс не містить норм щодо необхідності одержання будь-яких документів від контролюючих органів, що підтверджують статус резидента/нерезидента України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV Кодексу (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, зокрема залежно від ступеня споріднення спадкоємця зі спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Об'єкти спадщини платника податку з метою оподаткування визначено п. 174.1 ст. 174 Кодексу.

При цьому, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються, зокрема, об'єкти спадщини, що успадковуються членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення (пп. "а" пп. 174.2.1 п. 174.2 cт. 174 Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Разом з тим, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 розділу IV Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (пп.1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Водночас, за ставкою 18 відсотків, визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, оподатковуються будь-які об'єкти спадщини, що успадковуються спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та будь-які об'єкти спадщини, що успадковуються спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента (пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Також зазначений дохід є об'єктом оподаткування військовим збором
(пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку (військового збору) до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину (п. 174.3 ст. 174 Кодексу).

Враховуючи зазначене, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий фізичною особою - резидентом від спадкодавця - резидента першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою податку. При цьому, зазначений дохід не є об'єктом оподаткування військовим збором.

Разом з тим, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий фізичною особою - резидентом від фізичної особи - нерезидента незалежно від ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Водночас відповідно до частини першої ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 46 Закону № 3425).

Водночас зазначаємо, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.