X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.01.2024 р. № 420/ІПК/26-15-04-02-08

 Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо спрощеної системи оподаткування, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами (далі – Кодекс), та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків, є спеціалізованим закладом для дітей з ДЦП, аутизмом та іншими складними захворюваннями опорно-рухового апарату та провадить господарську діяльність з медичної практики на підставі ліцензії МОЗ від 09.10.2019 року № 2055.

В 2023 році Товариством були укладені договори з Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі – Департамент). Предметом договорів є надання реабілітаційних послуг відповідно до Київської обласної цільової Програми «Турбота» на 2021-2025 роки, передбачених у державному бюджеті для здійснення реабілітації дітей з інвалідністю». Таким чином, Товариство отримує в якості оплати відшкодування вартості реабілітаційних послуг від Департаменту, що є бюджетними коштами.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

  1. Чи має право Товариство відповідно до норм підпункту 4 пункту 292.11 статті 292 Кодексу не включати до складу доходу платника єдиного податку третьої групи, суми коштів, отриманих від Департаменту згідно договорів надання реабілітаційних послуг?
  2. Чи повинно Товариство включати суму коштів, отриманих від Департаменту згідно договорів надання реабілітаційних послуг до розрахунку обсягу доходу, отриманого протягом календарного року для можливості перебування на спрощеній системі оподаткування?

Щодо першого та другого питання

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад, зокрема, для платників єдиного податку третьої групи визначено статтею 292 Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу;

Відповідно до підпункту 4 пункту 292.11 статті 292 Кодексу до складу доходу, визначеного статтею 292 Кодексу, не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.

Порядок розроблення та виконання державних цільових програм затверджується Кабінетом Міністрів України згідно статті 5 розділу ІІ Закону України «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004 року № 1621 - IV із змінами і доповненнями (далі – Закон № 1621 - IV).

Державна цільова програма – комплекс взаємопов’язаних завдань і заходів, спрямованих на розв’язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням  коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням ( ст. 1 Закону № 1621- IV).

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України  (далі – БКУ).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Так, у частині першій статті 119 БКУ передбачено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

Тобто, за своєю суттю, нецільове використання бюджетних коштів є випадком, коли замовник спрямовує виділені йому кошти на закупівлю, яка не передбачена у планах держави/місцевої громади.

Враховуючи зазначене, Товариство має право не включати до складу доходу та до розрахунку обсягу доходу, отриманого протягом календарного року для можливості перебування на спрощеній системі оподаткування, суми коштів цільового призначення, що надійшли з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм, за умови їх цільового використання.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 стаття 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).