Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.01.2024 р. № 460/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «»(далі – ТОВ) щодо оподаткування податком на прибуток операцій, пов’язаних з кредиторською заборгованістюта, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ перебуває на загальній системі оподаткування, граничної межі обсягу доходів не перевищує, у податковому обліку не застосовує податкові різниці.

У період чинності Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство збільшувало валові доходи як «врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості» у зв’язку з наявною непогашеною кредиторською заборгованістю за 2005-2008 роки, що відображено в Деклараціях з податку на прибуток  підприємства і Додатку К4 до рядків 02.3, 05.3, та 23 декларації за 2009, 2010 роки та I квартал 2011 року.

У 2011 році набрав чинності Кодекс, відповідно до положень якого (п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Кодексу) у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) додатку ІД «Інші доходи» до декларації за II-IV квартали 2011 року також відображена сума безнадійної кредиторської заборгованості за 2009-2010 роки, що прирівняна до безповоротної фінансової допомоги.

У бухгалтерському обліку суми заборгованості, що були врегульовані у податковому обліку, списані не були, з надією на погашення у наступних періодах.

У 2018 році підприємство частково оплатило кредиторську заборгованість за 2005 та 2006 роки, яка у Декларації за 2009 рік збільшувала валовий дохід від врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. Підприємство мало намір збільшити витрати податкового періоду2018 року на суму погашеної заборгованості на підставі п. 5 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, а саме, «якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення».

За підсумками інвентаризації, проведеної у 2023 році ТОВ вважає кредиторську заборгованість безнадійною.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступнихпитань:

1. чи правильно ТОВ розуміє, що воно має право в поточному періоді збільшити витрати на суму погашеної кредиторської заборгованості (її частини), за якою проведено  «врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості» з віднесенням у доходи у податковому обліку в періодах 2009-2011 років?
2. чи правильно ТОВ розуміє, що воно має право збільшити витрати податкового періоду на суму погашеної кредиторської заборгованості відповідно до положення п. 5 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, враховуючи, що така кредиторська заборгованість визнана безнадійною за підсумками інвентаризації, проведеної у 2023 роціта вже була об’єктом оподаткування у 2009-2011 роках?

        Щодо питань 1, 2

Розглянувши звернення ТОВ, ДПС повідомляє, що звернення не описує фактичну сутність господарських операцій з виникнення кредиторської заборгованості до 01.01.2015. Будь-які детальні висновки щодо порядку оподаткування зазначених операцій, мають розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

      У зв’язку з цим надаємо роз’яснення, виходячи із загальних норм податкового законодавства з питань, пов’язаних з оподаткуванням кредиторської заборгованості, яка виникла до 01.01.2015.

До 01.01.2015 діяв порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості, встановлений п. 159.1 ст. 159  Кодексу у діючій у тому періоді редакції.

При цьому, відповідно до п. 5 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексуна заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, норми п. 159.1 ст. 159 Кодексу не поширюються, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу.

З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснювалось до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку:

Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення витрат, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості;

у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом;

платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією;

б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом.

Строки, визначені абзацом "б" цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене в цьому підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" чи "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов'язань як покупця, так і продавця у зв'язку з таким визнанням.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України  за № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», положення якого у частині справляння податку на прибуток підприємств набрали чинності 01.01.2015. 

Так, відповідно до п. 17 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу з метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця заборгованості, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів розпочато відповідно до пункту 159.1 статті 159 розділу III цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму кредиторської заборгованості, що виникла за період 2005-2010 роки та по якій заходи щодо стягнення такої заборгованості з 01.01.2011 по 01.01.2015 не проводились.

Крім того зазначаємо, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Кодекс не регламентує порядок формування витрат на суму погашеної кредиторської заборгованості у податковому обліку.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).