Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.01.2024 р. № 465/ІПК/99-00-04-03-02 ІПК

Державна податкова служба України на звернення ФОП (далі – Підприємець) про надання індивідуальної податкової консультації щодо питання можливості юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи здійснювати операції з виплати подарунків у грошовій формі фізичним особам-учасникам рекламної акції, що здобули право на одержання таких подарунків, якщо така виплата здійснюється юридичною особою від імені і за рахунок клієнта на виконання умов договору комісії, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 270).

Відповідно до ст. 1 Закону № 270, реклама – це інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.

Споживачі реклами – невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

Товар – будь-який предмет господарського обігу, у тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, торговельні марки, інші об’єкти права інтелектуальної власності.

Тобто, під час проведення рекламної акції здійснюється розповсюдження рекламного товару, а споживачем реклами є невизначене коло осіб.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п. 3 ст. 24 Закону № 270 встановлено, що реклама фінансових послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, або осіб, які надають такі послуги, дозволяється, за умови внесення інформації про особу до державного реєстру фінансових установ або державного реєстру банків та наявності відповідного дозволу, виданого згідно із законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, або ліцензії на провадження діяльності з надання відповідної фінансової послуги. Така реклама, крім реклами на радіо, повинна містити номер за державним реєстром фінансових установ або державним реєстром банків, номер зазначеного дозволу чи ліцензії, дату видачі та найменування органу, що видав дозвіл або ліцензію.

Договір комісії є одним із різновидів посередницьких договорів.

Правове регулювання господарських відносини, зокрема, щодо договорів комісії, регулюється Цивільним кодексом України.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 ст. 1012 ЦКУ визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

При цьому, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити Комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ч. 1 ст. 1013 ЦКУ).

При цьому, ч. 3 ст. 1013 ЦКУ встановлено, що якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Тобто за договором комісії комітент оплачує посередницькі послуги, які надані йому комісіонером.

Законодавство встановлює певні правила виконання договору комісії, які визначають поведінку сторін за договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1014 ЦКУ Комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, Комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

При цьому згідно ст. 1023 ЦКУ Комітент зобов’язаний прийняти все належно виконане за договором комісії та оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.

Згідно ст. 1021 ЦКУ комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов’язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.

Тобто, договір комісії повинен передбачати прийняття комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента.

Отже, ЦКУ визначає загальні вимоги для формування та виконання договорів комісії.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Пунктом 292.4 ст. 292 Кодексу визначено, зокрема, що у разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Таким чином, якщо в договорі комісії комісіонером виступає юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка за рахунок комітента здійснює надання послуг, то в рамках такого договору об’єктом оподаткування такого платника є дохід у розмірі суми винагороди, що надійшла від комітента.

Разом з тим, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи веде та використовує дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат (пп. 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу та абзац п’ятий п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

При цьому, витрати такого платника не є об’єктом оподаткування єдиним податком. У разі понесення юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи у рамках договору комісії витрат, такі витрати в бухгалтерському обліку комісіонера не відображаються тому, що такі витрати здійснюються та компенсуються за рахунок комітента.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником, якому надано таку консультацію.