Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.01.2024 р. № 466/ІПК/99-00-04-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо деяких питань визначення доходу платника єдиного податку, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи та запитує, який порядок визнання суб’єктом спрощеного оподаткування доходів, які є об’єктом оподаткування єдиним податком, від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст.292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст.292 Кодексу).

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).

При цьому, відповідно до п. 291.6 ст. 291 Кодексу, платники єдиного податку третьої груп (юридичні особи) для перебування на спрощеній системі оподаткування повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу (пп. 296.1 ст. 296 Кодексу).

Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.06.11 № 720 (далі – Методичні рекомендації), зокрема, призначені для ведення регістрів бухгалтерського обліку суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат (далі – малі підприємства).

Згідно з п. 2 Методичних рекомендацій методичні рекомендації визначають систему регістрів, порядок і спосіб реєстрації та узагальнення інформації у них без застосування подвійного запису для складання Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва за формою згідно з додатком 2 до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39 (далі – НП(С)БО 25).

Тобто спрощена система бухгалтерського обліку і звітності для юридичних осіб – платників єдиного податку передбачає, зокрема, складання фінансової звітності відповідно до НП(С)БО 25 та застосування регістрів бухгалтерського обліку для малих підприємств відповідно до Методичних рекомендацій.

Таким чином, суб’єкти господарювання, які мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат, визнають доходи і витрати з урахуванням вимог Кодексу і відносять суми, які не визнаються Кодексом доходами або витратами, безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування (п. 8 НП(С)БО 25).

У бухгалтерському обліку порядок визнання доходу визначений Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 (далі – НП(С)БО 15).

Загальні правила визнання доходу (виручки) від реалізації активів (зокрема, і фінансових інвестицій) зазначено в пунктах 7-8 НП(С)БО 15. Відповідно до них ключовими критеріями для визнання доходу є:

– передання покупцеві ризиків і вигід, пов’язаних із правом власності на актив (фінансові інвестиції);

– відсутність контролю над активом (фінансовими інвестиціями).

Дотримання цих критеріїв зазвичай пов’язують із моментом передання права власності на майно покупцеві, хоча сам факт передання права власності не свідчить про те, що покупець контролює отримане майно. У договорах купівлі-продажу акцій момент переходу права власності визначають в особливому порядку. Зокрема, підтвердженням прав на акції, що є в бездокументній формі, а також обмежень прав на цінні папери в певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на акції є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яку видає депозитарна установа на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством і договором про обслуговування рахунка в цінних паперах (абзац перший частини першої ст. 8 Закону України від 08 липня 2012 року № 5178-ІV «Про депозитарну систему України», зі змінами).

Отже, на дату дотримання критеріїв визнання доходу, зокрема після переходу права власності на акції до нового власника, попередній власник відображає дохід. На цю саму дату попередній власник показує витрати, пов’язані з їх продажем, зокрема як собівартість фінансової інвестиції (п. п. 7, 29 НП(С)БО 16 «Витрати»).

Разом з тим, слід зазначити, що пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено види діяльності, у разі здійснення яких суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці) не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп. Це, зокрема, діяльність у сфері фінансового посередництва.

Так, відповідно до частини третьої ст. 333 Господарського кодексу України, фінансовим посередництвом є діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам (частина перша ст. 8 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», зі змінами).

Корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Умовою, за якою суб’єкт господарювання не може бути на спрощеній системі оподаткування, є обрані цим суб’єктом види діяльності, зазначені у пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу та заявлені ним під час державної реєстрації, зокрема діяльність у сфері фінансового посередництва.

Не є підставою для переходу на сплату інших податків і зборів здійснення юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи операцій з продажу цінних паперів та корпоративних прав, якщо такі операції не здійснюються на постійній основі та не відносяться до обраного виду діяльності даного платника.

Зазначаємо, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником, якому надано таку консультацію.