Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.01.2024 р. № 475/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Підприємець здійснює діяльність з продажу товарів у мережі інтернет.  У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунківза товари (послуги) Підприємець звернувся до податкового органу із запитанням:Чи потрібно Підприємцю, що здійснює продаж товарів у мережі інтернет застосовувати реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО)  у випадку приймання оплати за продані товари через платіжні сервіси?

Щодо ототожнення небанківських надавачів платіжних послуг з банками

Перед наданням відповіді на поставлене питання звертаємо увагу Підприємця, що ототожнення небанківських надавачів платіжних послуг з
 

банками є хибним твердженням, оскільки, створення, державна реєстрація, ліцензування діяльності та реорганізація банків здійснюється відповідно до Закон України «Про банки і банківську діяльність».

Зазначений закон встановлює вимоги, зокрема щодо, їх створення, учасників, найменування, статуту, отримання банківської ліцензії, капіталу, фондів, резервів, вимог до діяльності та ліквідації.

У свою чергу надавачі небанківські платіжних послуг є юридичними особами, реєстрація яких здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а діяльність яку вони здійснюють є ліцензованоюта, на відміну від банків, потребує отримання ними окремої ліцензії відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» та нормативно-правових актів Національного банку України.

Також, для надавачів платіжних послуг та обмежених платіжних послуг  діють додаткові  авторизаційні умови.

Також, слід враховувати, що небанківський надавач платіжних послуг сам зобов’язаний надавати ініціатору переказу коштів фіскальний чек, який підтверджує лише прийняття ним від ініціатора готівки чи електронного платіжного засобу для переказу коштів за наданими реквізитами, що є окремою операцією і жодним чином не пов’язана із договірними відносинами продавців товарів та покупців.

Щодо відповіді на питання звернення

Правові засади застосування РРО/ПРРО  у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265.

Законом № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Отже, пункт 2 статті 3 Закону № 265 прямо вказує на необхідність застосування РРО/ПРРО суб’єктами господарювання та видачі покупцеві фіскального чеку у разі приймання оплати за товари у мережі Інтернет.

Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Поряд із наведеним, слід зауважити, що Верховним Судом у постанові від 16.04.2021 по справі № 520/7835/19уже досліджувалось питання здійснення розрахунків у сфері дистанційної торгівлі  при здійсненні продажу товарів із використанням мережі Інтернет і прийманням оплати за товар за допомогою систем небанківських  надавачів платіжних послуг.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у зазначеній постанові продаж товарів із використанням еквайрингу потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО.

Так, Верховним Судом серед іншого вказано, що платіжні сервіси (у визначенні Закону «Про платіжні послуги»  – засоби дистанційної комунікації)призначені лише для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток.

За своїм змістом вони є системами для надання послуг з еквайрингу у дистанційному режимі.

На правильність цього висновку також вказує і юридична модель здійснення платежу за електронним договором з оплатою через використання електронних платіжних сервісів, яка передбачає використання для розрахунку саме банківської платіжної картки в дистанційному режимі, а  положення Закону № 265 прямо визначають необхідність оформлення відповідного розрахункового документа у разі застосування банківської платіжної картки при здійсненні такого розрахунку.

Додатково звертаємо увагу, що відповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної на вебсайтах, надавачів платіжних послуг, а також в їх договорах-приєднання прямо вказано, що такі надавачі платіжних послуг надають своїм клієнтам послуги з еквайрингу.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання повідомляємо, що відповідно до положень пункту 2 статті 3 Закону № 265, що також підтверджується наведеними висновками Верховного Суду, приймання оплати за товари із використанням мережі Інтернет (еквайрингу), як повної так і часткової, потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО та надання або надсилання фіскального чека покупцю на повну суму здійсненої операції не пізніше моменту вручення йому товару.

Поряд із цим звертаємо увагу, що відповідно пільги встановленої пунктом 2 статті 9 Закону №265, якщо Підприємство надає покупцю для оплати за товар (послуги) реквізити свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ,ДСТУ-Н 7167:2010, і покупець (споживач) самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.