Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.01.2024 р. № 331/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платник податків – фізична особа просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Яка процедура уникнення подвійного оподаткування доходу у вигляді гонорару за міжнародний проєкт, отриманого за межами України, з якого були сплачені податки?

2. Чи необхідно сплачувати податки за відшкодування коштів, зокрема, за квитки на потяг?

3. Чи необхідно сплачувати податок зі стипендії, отриманої за кордоном з іноземного курсу та які документи необхідно подавати разом з декларацією?

4. Яким чином подаються документи до декларації та чи можна подати їх разом з декларацією в електронному вигляді?

Щодо першого – четвертого питання

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом IV ПКУ, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПКУ передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

При цьому, під час отримання доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПКУ).

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПКУ.

Підпунктом 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ визначено, що у разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотів), крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п.167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 ПКУ.

Разом з тим, абзацом першим п. 27 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки не включаються доходи у вигляді суми коштів чи безоплатно наданих товарів (послуг) (далі – допомога), що надані за рахунок бюджетних коштів іноземних держав та їх державних фондів такому платнику податків та членам його сім’ї першого ступеня споріднення як особам, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України і скористалися правом на тимчасовий захист відповідно до законодавства такої іноземної держави.

Ця пільга поширюється на всі форми надання зазначеної допомоги, у тому числі у разі її одержання як додаткове благо, а також від іноземних компаній, організацій, які відповідно до законодавства відповідної іноземної юрисдикції здійснюють благодійну діяльність (абзац другий п. 27 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 якої платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати Декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податки з таких доходів.

Відповідно до п.п. «в» п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розділу ІV ПКУ за нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за її податковою адресою.

Згідно з п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній Декларації.

Сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку на доходи фізичних осіб, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4
п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 ПКУ суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ.

Звертаємо увагу, що нормами ПКУ не передбачено зменшення податкового зобов’язання з військового збору на суму податків, сплачених за кордоном.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 ПКУ).

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання Декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк Декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами (абзац другий п.п. 170.11.2. п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

Відповідно до п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 ПКУ платники податків зобов’язані подавати Декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами ПКУ таке подання є обов’язковим.

Форма Декларації та Інструкція щодо її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143), зі змінами.

На вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів/Реєстр електронних форм податкових документів (перелік сервісних запитів) для фізичних осіб розміщено електронну форму «Податкова декларація про майновий стан і доходи» за посиланням: (http:// tax.gov.ua/data/material/000/006/58768/Forms_deklar.ntm).

Відповідно до п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 ПКУ на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, зокрема, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 ПКУ).

Відповідно до абзаців першого та другого п. 44.1 ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Пунктом 49.3 ст. 49 ПКУ встановлено, що Декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями.

Звертаємо увагу, що в Електронному кабінеті за посиланням: http://cabinet.tax.gov.ua у розділі «ЕК для громадян» приватної частини працює електронний сервіс «Декларація про майновий стан і доходи».

За допомогою цього сервісу можна заповнити Декларацію та надіслати її до контролюючого органу в електронному вигляді з копіями первинних документів. Для цього слід використати режим «Документ довільної форми», завантаживши скан-копії підтверджуючих документів.

Скористатись зазначеним сервісом можуть особи, які ідентифіковані за особистим ключем, виданим Кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг.

Для підготовки та направлення електронної звітності ДПС забезпечило платникам можливість використовувати інформаційно-комунікаційну систему «Електронний кабінет» та Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до «Єдиного вікна подання електронної звітності» (https://tax.gov.ua/elektronna-zvitnist/spetsializovane-klientske-program/).

Порядок подання річної Декларації та строки сплати податків передбачено ст. 179 ПКУ згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.

Разом з тим, п. 179.2 ст. 179 ПКУ визначено, що обов’язок платника податку щодо подання Декларації вважається виконаним і Декларація не подається, крім випадків, коли подання Декларації прямо передбачено ПКУ, якщо такий платник податку отримував, зокрема, доходи, у тому числі іноземні доходи, які згідно з ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

У разі, якщо платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до інших положень ПКУ, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 ПКУ.

При цьому, якщо платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до інших положень ПКУ, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 27 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (абзац третій п. 27 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Декларація подається за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ), а податкове зобов’язання, зазначене в поданій податковій декларації підлягає сплаті до 01 серпня року, що настає за звітним (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).

При цьому, платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій (ст. 36 ПКУ).

Отже з урахуванням викладеного, у фізичної особи – резидента, яка отримує доходи за межами України, виникає обов’язок щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи та сплати податків на загальних підставах, з урахуванням положень ст. 13 та п. 170.11 ст. 170 ПКУ.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.