Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2024 р. № 492/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та в межах компетенції повідомляє наступне.

У зверненні платник податків – громадянин України повідомляє, що з (…) перебуває закордоном та знаходиться понад 183 дні на території (…), де він винаймає житло та працює в іноземній компанії.

Водночас, на території (…) платник податку має центр життєвих інтересів, зареєстрований, як фізична особа – підприємцем – платник єдиного податку третьої групи (не платник ПДВ) та має намір працювати за обраними видами діяльності віддалено, при цьому отримувати дохід на рахунки, відкриті в українських банках.

У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питань:

1. Резидентом якої держави він є: (…) чи (…)?

2. Яка стаття Угоди між (…) та (…)регулює умови оподаткування доходу фізичної особи – підприємця від здійснення підприємницької діяльності?

3. Чи буде дохід, отриманий фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку від здійснення підприємницької діяльності, оподатковуватися у (…)?

4. Яким чином буде оподатковуватися дохід, отриманий платником податків на території (…)?

Щодо питання першого

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено п.п. «в» пп.14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, для визначення статусу резидента України слід керуватися нормами п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно якого фізична особа – громадянин України, яка зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, вважається резидентом України.

Для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів фізична особа – резидент може отримати довідку-підтвердження статусу податкового резидента України, форма якої та Порядок підтвердження статусу податкового резидента України затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.08.2022 № 248 зі змінами та доповненнями.

Разом з тим згідно з п.п. «в» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.

Набуття статусу податкового резидента іноземної держави регулюється законодавством відповідної юрисдикції.

Щодо питань другого – четвертого

Відповідно до ст. 3 Кодексу податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового кодексу України; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі – законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Положеннями п. 3.2 ст. 3 Кодексу встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Угоди між (…) і (…) про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, яка ратифікована Верховною Радою України 22.11.95 та набула чинності 04.10.96 (далі – Угода), поширюються на «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Угоди) та до існуючих податків, якими, зокрема в Україні, є «прибутковий податок з громадян» (п. 3 ст. 2 Угоди).

У розумінні Угоди термін «особа» означає будь-яку фізичну особу і компанію (п. 1 ст. 3 Угоди). Критерії для визначення резиденції осіб, на яких поширюється Угода встановлено ст. 4 Угоди. Оподаткування прибутку від комерційної діяльності визначено у ст. 7 Угоди. Процедура усунення подвійного оподаткування врегульована ст. 23 Угоди.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з п. 292.5 ст. 292 Кодексу дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до п.п. 291.5.7 п. 291.5 ст. 295 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп фізичні та юридичні особи – нерезиденти.

Разом з тим оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи, отримані з джерел за межами України.

Порядок оподаткування іноземних доходів визначений п. 170.11 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 відсотків, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім випадків, визначених пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотки об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку на доходи фізичних осіб може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у Декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Згідно з п. 13.5 ст. 13 Кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування (далі – Довідка). Зазначена Довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу.

Враховуючи викладене, оподаткування доходів фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку здійснюється відповідно до норм глави 1 розділу XIV Кодексу.

Разом з тим дохід, отриманий фізичною особою – резидентом з джерел за межами України, включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб військовим збором на загальних підставах з урахуванням п. 13.5 ст. 13 Кодексу.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, кожен конкретний випадок виникнення податкових відносин потребує детального вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.