Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.01.2024 р. № 294/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),надає нову індивідуальну податкову консультацію самозайнятій особіз урахуванням висновків, викладених у рішенніОдеського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 (справа №420/8772/20) і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин та норм законодавства, чинного на момент дії зазначених обставин.

З 2017 платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПІ в  області в  районі як самозайнята особа (адвокат), але незалежну професійну діяльність не проводила, так як займала посаду юриста у юридичній особі на умовах повного робочого часу з нарахуванням роботодавцем як податковим агентом всіх податків, зборів та обов’язкових платежів.

Разом з тим з травня 2018 року по серпень 2019 року платник знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. В цей період податковим агентом виступало управління соціального захисту населення  району Департаменту праці та соціальної політики  міської ради.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи зобов’язана самозайнята особа (адвокат) за 2018 – 2019 роки визначити базу нарахування та сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) не менше розміру мінімального страхового внеску в місяця (періодах), в яких не отримувала дохід від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності за умови, що в цих періодах єдиний внесок не менше розміру мінімального страхового внеску за платника сплачував роботодавець та управління соціального захисту населення району Департаменту праці та соціальної політики  міської ради?

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на  сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п. 6 п. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3 ст. 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати і адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Згідно з нормами п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом№ 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Крім того, згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) зацивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності».

Також, «суд встановив, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи, що позивач у період з 01.06.2017 р. по 17.09.2020 р. своє право на зайняття адвокатською діяльністю реалізував не як самозайнята особа, а як найманий працівник у ТОВ Фірма «» на посаді юриста, а їі роботодавець сплатив єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за свого працівника (позивача)».

Таким чином, суд робить висновок, що «під час надання індивідуальної податкової консультаціїне дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи – позивача, оскільки мета сплати єдиного
внеску – страхування особи, яка в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем».

Додатково повідомляє, що з урахуванням положень ст. 53ПКУзазначена консультація, надана на виконання рішення Одеського окружного адміністративного судувід 20.01.2021 (справа № 420/8772/20), має індивідуальний характер та може застосовуватись виключно самозайнятою особою .