Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.06.2017 р. № 571/Ш/99-99-13-01-03-14/ІПК



Державна фіскальна служба України, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваш лист від 22.05.б/н щодо податкових наслідків при здійсненні громадянином України інвестицій за кордоном та у межах своїх повноважень повідомляє.

Відповдно до п.п. «е» п.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93) операції із здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину підлягають індивідувальному ліцензуванню.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України (п. 6 ст. 5 Декрету № 15-93). При цьому, відповідно до Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затверджену постановою Правління Національного банку України від 16.03.1999 № 122, інвестиція за кордон (далі - інвестиція) - це валютна операція, яка передбачає вкладення суб'єктами інвестицій валютних цінностей в об'єкти інвестицій за кордоном з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту з урахуванням норм цієї Інструкції. Інвестиції можуть здійснюватися у формі створення юридичних осіб за кордоном, придбання корпоративних прав і цінних паперів іноземних емітентів, прав власності на нерухоме майно, розташоване за межами України, та в інших формах, які не заборонені законами України.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету №15-93 валютні цінності та інше майно резидента, що знаходяться за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню в НБУ. Порядок і терміни декларування встановлюються НБУ.

Також слід зазначити, що ст. 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, щоквартально здійснюють декларування наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України. Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 № 207 «Про затвердження

форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» (далі - наказ № 207).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого встановлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування іноземних доходів фізичних осіб встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу (крім доходів в межах підприємницької діяльності), п.п. 170.11.1 якого передбачено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Абзацом першим п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу встановлено, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п.13.5 ст.13 Кодексу).

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, є об’єктом оподаткування військовим збором

(далі - збір) (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Ставка збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Зауважуємо, що згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.

Отже, при отриманні фізичною особою-резидентом будь-якого доходу від юридичної особи-нерезидента (крім доходу в межах підприємницької діяльності), такі доходи у розумінні Кодексу є іноземним доходом. У разі отримання такого доходу в іноземній валюті, його сума перераховується у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент отримання, і включається такою особою до загального річного оподатковуваного доходу. При цьому фізична особа-резидент зобов’язана подати податкову декларацію та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.