Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.01.2024 р. № 472/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків, викладених у рішенніЧернівецького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 (справа № 600/954/20-а), і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин та норм законодавства, чинного на момент дії зазначених обставин.

Платник податків повідомляє, що (   ) року зареєстрований як фізична особа – підприємець та (   ) року взятий на облік як  платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).

        (   ) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр) внесено запис про припинення підприємницької діяльності і з того часу платник податків не займався підприємницькою діяльністю та будь-яких доходів не отримував.

Згідно з контрактом від (   ) року платник податків призначений на посаду керівника об’єкту спільної  власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області – головного лікаря комунальної медичної установи (   ) строком на 3 роки, з 07 травня 2014 року по 06 травня 2017 року.

Відповідно до контракту від 04 травня 2017 року платник податків призначений на посаду керівника об’єкту спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області – головного лікаря комунальної медичної установи (   ) строком на 3 роки, з 05 травня 2017 року по 05 травня 2020 року.

16 січня 2020 року платник податків звільнений за угодою сторін, що підтверджується записом в трудовій книжці.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи необхідно сплачувати єдиний внесок за 2017 – 2018 роки за умови перебування платника податків у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за платника податків роботодавцем?

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно зі ст. 5 Закону № 2464 облік платників єдиного внеску ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162.

        Відповідно до п. 4 частинипершої ст. 4 Закону № 2464 платникамиєдиноговнеску є фізичні особи – підприємці, в тому числіті, якіобралиспрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокремау п. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

         Крім того, відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

         Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи викладене, особа, яка зареєстрована як фізичнаособа – підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок назагальнообов`язкове державне соціальне страхування ненижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа неє найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа єнайманим працівником), така особа є застрахованою іплатником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а метазбору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Додатково повідомляє, що з урахуванням положень ст. 53 Кодексу зазначена консультація, надана на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 (справа № 600/954/20-а), має індивідуальний характер та може застосовуватись виключно (   ).