Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2024 р. № 510/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків, викладених у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року (справа № 520/1400/22) (далі – рішення), і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин та норм законодавства, чинного на момент дії зазначених обставин.

Платник податків повідомив, що є власником частки статутного капіталу товариства «…» (юридична особа, що зареєстрована та діє відповідно до законодавства Латвійської Республіки «…» у розмірі 50відс. та товариство «…» планує здійснити виплату дивідендів на користь платника податків.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальнуподатковуконсультацію знаступнихпитань:

1. Чи зараховується відповідно до пунктів 13.4 і 13.5 ст. 13 Кодексу сума податку на доход підприємств, що сплачується компанією – резидентом Латвійської Республіки за межами України, базою оподаткування якого є дивіденди, виплачені фізичній особі–резидентуУкраїни, під час розрахунку податків та зборів в Україні вказаною фізичною особою–резидентомУкраїни за умови наявності довідки від державного органу Латвійської Республіки, уповноваженого справляти податок на доходи підприємств, про суму сплаченого податку та про базу та/або об’єкт оподаткування?

2. Чи підлягає відповідно до п.п. 170.11.2 п. 170.11. ст.170 Кодексу зменшенню сума річного податкового зобов`язання фізичної особи – резидентаУкраїни на суму сплаченого в Латвійській Республіці податку на доход підприємств, який був сплачений компанією – резидентомЛатвійської Республіки з дивідендів, що виплачуються на користь такої фізичної особи-резидента України?

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди (п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, крім прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу, та крім прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу ставка податку на доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, встановлюється у половинному розмірі ставки, визначеної у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 9 відсотків.

При цьому під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, вінвизначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Відповідно до п.п. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 Кодексу сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загальногорічного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 якої платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загальногорічного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Разом з тим, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніжті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Кодексу).

Конвенціяміж Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і на майно (далі – Конвенція), яку ратифіковано 12 липня 1996 року (Закон України № 331/96-ВР) є чинною в українсько-латвійських податкових відносинах з 21.11.1996.

Статтею 1 «Особи, до яких застосовується Конвенція» Конвенції визначено, що її положення застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав».

Згідно з п. 3 ст. 2 Конвенції «існуючими податками, на які поширюється Конвенція, зокрема в Україні, є прибутковий податок з громадян».

Відповідно до ст. 24 «Усунення подвійного оподаткування» Конвенції «Зурахуванням положень законодавства України, що стосується звільнення податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на латвійський податок, сплачуваний за законодавством Латвії, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню, ізджерел в Латвії, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється латвійський податок.».

Враховуючи наведені вище положення Конвенції,ст. 13 та п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу, слід зазначити, що для застосування зменшення суми річного податкового зобов`язання платника податків – фізичної особи на суму податків, сплачених за кордоном (використання знижки у вигляді кредиту проти податку на доходи фізичних осіб) необхідною умовою є те, щоб податок за законодавством Латвійської Республіки був сплачений (зокрема шляхом вирахування з доходу) з того ж доходу платника податків, який підлягає оподаткуванню і за законодавством України.

Наявності будь-яких додаткових умов як, наприклад, ідентичність, подібність суті податків тощо, ані положення Конвенції, ані положення Кодексу, не вимагають.

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 53 Кодексу зазначена консультація, надана на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року (справа № 520/1400/22), має індивідуальний характер та може застосовуватись виключно «….».