Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2024 р. № 540/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків – фізична особа – підприємець на спрощеній системі оподаткування (третя груп, не платник ПДВ) повідомив, що є розробником та власником онлайн платформи CupCult, створеною для здійснення покупцями пошуку товарів, що реалізуються безпосередньо продавцями, якими є юридичні особи та фізичні особи – підприємці.

Розміщення продавцем свого товару на платформи CupCult є публічною офертою по відношенню до покупця.

Покупець оплачуватиме товари за допомогою платіжної системи Fondy на онлайн платформі CupCult.

Платник податків планує надавати через мережу Інтернет доступ до платформи CupCult та здійснювати:

- розроблення, технічне обслуговування та адміністрування особистого кабінету продавців товарів;

- розміщення та обробку інформаційного матеріалу продавців;

- прийом, обробку замовлень покупців щодо придбання товарів продавців;

- прийом від покупців коштів у рахунок оплати замовлень за товари продавців;

- прийом від покупців запитів/заявок на повернення, обмін, заміну товару та перерахунок покупцю сплачених через платформу CupCult коштів у разі відмові покупця від замовлення (до моменту переходу замовлення в статус «Завершено»);

- комплексне інформаційне обслуговування продавців та покупців.

Як посередником між  продавцем і покупцем оплату за свої послуги платник податків буде самостійно утримувати  при перерахування коштів продавцям за придбані покупцями товари.

У зв’язку з чим платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Що є доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку при здійсненні посередницьких послуг? Яка дата вважається датою отримання доходу?

2. Чи може платник податку самостійно утримувати оплату за свої послуги з коштів, що надійшли від покупців? Чи є порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування проведення таких розрахунків?

3. На підставі яких первинних документів платник податку має вести облік доходів? Чи є обов’язковим формування акту наданих послуг?

4. Хто за результатами проведеної покупцем оплати за допомогою платіжної системи Fondy на онлайн платформі CupCult має сформувати та видати фіскальний чек про продаж товару: платник податку чи продавець товару?

5. Чи повинен платник податку в процесі надання посередницьких послуг формувати та надавати фіскальні чеки продавцям товарів? Якщо так, то в який момент потрібно сформувати відповідний чек для продавця?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання регламентуються главою 31 (ст. ст. 295 – 305) Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

Згідно зі ст. 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Згідно зі ст. 301 ГКУ відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Зважаючи на викладене, за агентським договором клієнт за надані послуги розраховується безпосередньо з суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, а комерційний агент отримує винагороду за надання посередницьких послуг виключно від вказаного суб'єкта господарювання.

Щодо першого, другого та третього питань

Правові засади застосуванняспрощеноїсистемиоподаткування, обліку та звітності, а такожсправлянняєдиногоподаткувизначеноглавою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначено фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьомуу разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Разом з тим у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, платники єдиного податку зобов'язані до отриманого таким шляхом доходу застосувати ставку єдиного податку 15 відсотків (п.п. 3 п. 293.4 ст. 293 Кодексу) та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Враховуючи викладене, датою отримання доходу є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.

При цьому самостійне утримання фізичною особою – підприємцем належної йому винагороди з отриманих від покупців коштів не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної операції), а отже положення п.п. 3 п. 293.4 ст. 293 та п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу не застосовуються.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Ведення обліку і складання звітності платниками єдиного податку регулюється ст. 296 Кодексу, згідно з п. 296.1 якої фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Разом з тим, облік доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов'язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

При цьому ст. 1 розділу І Закону № 996 визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 Кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 Кодексу, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше 1095 днів.

Таким чином, у разі отримання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи доходу у вигляді платежів за агентським договором, в обліку доходів та витрат, який ведеться у довільній формі, відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою, а при заповненні податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця до доходу включається сума отриманої винагороди повіреного (агента).

При цьому фізичні особи – підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та не являються платниками податку на додану вартість, для ведення обліку доходів та підтвердження господарських операцій повинні мати первинні документи, зокрема договори, рахунки – фактури, накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), платіжні доручення, банківські виписки, фіскальні чеки та інші документи.

Слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Щодо четвертого – п’ятого питань

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено ст. 3 Закону № 265.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації, як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок СГ застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Для СГ, на якого поширюється дія Закону № 265 в цілях застосування РРО/ПРРО, не має значення спосіб оплати обраний покупцем (споживачем), а має значення лише спосіб, запропонований покупцю (споживачу) ним самим.

У своєму зверненні платник стверджує, що не є стороною угоди між продавцем та покупцем, предметом якої виступають товари, а всі угоди між продавцями та покупцями укладаються ними безпосередньо (в контексті звернення).

Разом з цим, відповідно до того ж звернення, платник планує надавати продавцям товарів послуги, які включають в себе, зокрема:

прийом від покупців коштів у рахунок оплати замовлень за товарами продавців; прийом від покупців запитів/заявок на повернення, обмін, заміну товару та перерахунок покупцю сплачених через платформу коштів у разі відмови покупця від замовлення, що прямо вказує на належність Підприємця до укладених між продавцем і покупцями угод купівлі-продажу товарів, а відповідно, за умови виникнення обов’язку, він повинен застосовувати РРО/ПРРО, у встановленому Законом № 265 порядку.

Враховуючи викладене, оскільки Вами не деталізовано господарські операції, а наведенні у зверненні фактичні обставини містять протиріччя, то відсутня можливість надати Вам однозначну або більш конкретну відповідь на Ваші четверте та п’яте питання.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.