Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2024 р. № 501/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),надає нову індивідуальну податкову консультацію фізичній особі – підприємцю ( ) з урахуванням висновків, викладених у рішенніХарківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020(справа № 520/3047/19) і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин та норм законодавства, чинного на момент дії зазначених обставин.

Платник податків є адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право назайняття адвокатською діяльністю ( ) виданого Полтавською обласноюкваліфікаційно-дисциплінарною комісієюадвокатури ( ) року. Також платник зареєстрована як фізична особа – підприємець в Єдиному державному реєстріюридичних осіб, фізичних осіб – підприємців тагромадських формувань з 09.07.2010. Діяльність здійснює згідно з КВЕД 70.22 – Консультування з питань комерційної діяльності й керування, який передбачає діяльність арбітражного керуючого.

З 21.09.2017 перебуває на податковому обліку як фізична особа – підприємець, адвокат, згідно поданої заяви за формою № 5-ОПП дляосіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку платник податків є платником єдиного податку за ставкою 5 відс. (третя група) з видом діяльності згідно з КВЕД 69.10 – діяльність у сфері права.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Чи потрібно платнику податків як фізичнійособі – підприємцю з ознакою провадженнянезалежної професійної діяльності, окремоставати на облік як самозайнята особа?

2.Чи потрібно вести податковий облік,подавати податкову звітність та сплачуватиподатки та єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування(далі – єдиний внесок) окремо як фізичній особі – підприємцю з ознакою провадження незалежноїпрофесійної діяльності та окремо як самозайнята особа?

3. Перебуваючи на обліку, як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежноїпрофесійної діяльності, яким чином проводити податковий облік та які податки тазбори сплачувати?

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з  надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та  інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на  сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п. 6 п. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3 ст. 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати  адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Згідно з нормами п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, врегульовано ст. 178 Кодексу.

Відповідно до пп.178.1, 178.2 та 178.3 ст. 178 Кодексу особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно зі ст. 65 Кодексу.

Згідно зі ст. 65 Кодексу, ст. 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати до контролюючого органу за місцем постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП, заяву за формою № 1-ЄСВ та копію свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Отже, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено у ст. 178 Кодексу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів як податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої – четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 Кодексу.

Враховуючи викладене, оскільки види діяльності платника податків як фізичної особи – підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, співпадають, то він не має обов`язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з огляду на ті обставини, що фактично у даному випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що протирічить принципам податкового законодавства.

При цьому слід зазначити, що також відсутні підстави для зобов`язання платника податків вести подвійний облік доходів та витрат.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються

Відповідно до пп. 4, 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з абзацом першим частини першої ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік осіб, зазначених у пп. 1, 4, 5 та 5¹ частини першої ст. 4 Закону № 2464, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Абзацом другим частини четвертої ст. 5 Закону № 2464 встановлено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому п. 1, пп. 4 (крім фізичних осіб – підприємців), 5 та 5¹ частини першої ст. 4 Закону № 2464, – з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пп. 4, 5 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Одночасно слід зазначити, що згідно зі ст. 5 Закону № 2464 обов’язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених, зокрема, в п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 з початку провадження відповідної діяльності.

Таким чином, оскільки платник податків не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, то виявлено безпідставне встановлення контролюючим органом платнику податків як платнику єдиного внеску фізичній особі – підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Крім того, особливості подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435), п. 2 розділу III якого передбачено, що фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Пунктом 4 розділу III Порядку № 435 передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 1 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

Фізичні особи – підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (п. 16 розділу IV Порядку № 435).

Разом з тим положення п. 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено фізичну особу – на загальній системі оподаткування, фізичну особу – на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи п. 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою – підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку № 435 положенням Закону № 2464.

Підсумовуючи викладене, а також зважаючи на висновки суду Державна податкова служба України зазначає, що статус фізичної особи – підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

Додатково повідомляє, що з урахуванням положень ст. 53Кодексузазначена консультація, надана на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 (справа № 520/3047/19), має індивідуальний характер та може застосовуватись виключно фізичною особою – підприємцем ( ).