Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2024 р. № 525/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Господарства щодо окремих питань оподаткування платника єдиного податку четвертої групи та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням, Господарство є юридичною особою, платником єдиного податку четвертої групи. Для своєї діяльності Господарство орендує згідно з договорів оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення у громадян України. Господарство 01 липня 2023 року передало декілька земельних ділянок в суборенду фізичній особі – підприємцю третьої групи за ставкою 5 відсотків.

Враховуючи вищевикладене, Господарство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Як правильно відобразити в податковій звітності Господарства земельні ділянки, які передані в суборенду, а саме в декларації платника єдиного податку четвертої групи, чи потрібно їх взагалі відображати в декларації, чи потрібно робити уточнюючу декларацію та знімати кількість землі, яка передана в суборенду?

2. Хто повинен сплачувати мінімальне податкове зобов’язання за землю, за такі земельні ділянки і за який період?

3. Чи потрібно Господарству подавати звіт 20-ОПП про передачу землі в суборенду?

4. Чи потрібно фізичній особі – підприємцю звітувати за такі земельні ділянки та сплачувати податки, якщо так, які саме звіти і за який період потрібно подати, які податки сплачувати?

5. Чи потрібно громадянину України, який передав земельну ділянку в оренду Господарству, платити земельний податок за ці ділянки за період після передачі Господарством такої ділянки в суборенду?

Щодо питання 1

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону №973-IV визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства).

Відповідно до ст. 12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із:

земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (частина друга ст.12 Закону № 973-IV).

Тобто Закон №973-IV визначає, що при формуванні статуту фермерського господарства як юридичної особи статутний капітал такої особи повинен формуватися із розрахунку земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства та земельних ділянок, що належать фермерському господарству.

Згідно з нормами ст. 8 Закон №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно із ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 ІV - «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952). Згідно зі ст. 4 Закону №1952 право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Разом з тим, Закон №973-IV не встановлює будь-яких обмежень щодо права фермерського господарства на передачу земельної ділянки, що використовується таким суб’єктом на умовах суборенди.

Таким чином,  що право власності, право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки повинно бути оформлене та зареєстровано відповідно до законодавства.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 2921. 1 ст. 2921 Кодексу).

Враховуючи вимоги п. 2921.1 ст. 2921 Кодексу, у платника єдиного податку четвертої групи об’єкт у вигляді площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) виникає при набутті у власність або у користування (оренду) земельної ділянки.

При цьому, підпунктом 295.9.6 п. 295.9 ст. 295 Кодексу визначено, що платники єдиного податку четвертої групи у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується.

Тобто, якщо платник єдиного податку четвертої групи надав землі (сільгоспугіддя та/або землі водного фонду), які є в його користуванні (оренді), в суборенду іншій особі, незалежно від того, є така особа платником єдиного податку четвертої групи чи ні, він включає такі ділянки до своєї декларації платника єдиного податку четвертої групи, бо це фактично не змінює статусу орендаря таких земельних ділянок.

Щодо питання 2

Поняття мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) визначено пп.14.1.114² п.14.1 ст.14 Кодексу – це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (пп.38¹.1.4 п.38¹.1 ст.38¹ Кодексу).

Згідно п.38¹.3 ст. 38¹ Кодексу у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, нормами пункту 38¹.4 ст.38¹ Кодексу визначено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

При цьому, з 2022 року статтею 297¹ Кодексу визначені особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку четвертої групи.

Згідно з п. 297¹.1 ст. 297¹ Кодексу платники єдиного податку четвертої групи - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Щодо питання 3

Відповідно до абзацу четвертого п.63.3 ст. 63 Кодексу платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих  органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з оподаткуванням контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Порядок подання інформації про об'єкти оподаткування та об'єкти, які пов'язані з оподаткування або через які провадиться діяльність, визначено розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за N 1562/20300 (далі - Порядок обліку платників податків і зборів).

Відповідно до абзацу першого та другого п.8.4 розділу VIII «Порядок обліку платників податків і зборів» повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП «Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність» (додаток 10 до Порядку обліку платників податків і зборів – форма № 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Таким чином у повідомленні за формою № 20-ОПП Господарство зазнаяає усі  земельні ділянки (об'єктами оподаткування),  якими користується, включаючи об’єкти, які здаються в оренду та орендуються у інших осіб. 

Щодо питання 4

Земельні відносини в Україні регулюються ЗКУ, а справляння плати за землю Кодексом.

Відповідно до ст.206 ЗКУ використання землі в країні є платним.

Плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Пунктом 269.1 ст.269 Кодексу встановлено, що платниками земельного податку є платники земельного податку, зокрема власники земельних ділянок, земельних часток (паї).

Згідно з п. 270.1 ст. 270 Кодексу об’єктами оподаткування платою за землю є:

земельні ділянки, які перебувають у власності;

земельні частки (паї), які перебувають у власності;

земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володіння на праві постійного користування.

Відповідно до п.286.1 ст.286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п.286.5 ст.286 Кодексу).

Відповідно до п.281.3 ст.281 Кодексу визначено, що від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Враховуючи зазначене, фізичні особи – власники земельних ділянок звільняються від сплати земельного податку за умови передачі таких ділянок в оренду платнику єдиного податку четвертої групи, незалежно від того, що в подальшому платником єдиного податку передані зазначені земельні ділянки у суборенду фізичним особам – платникам єдиного податку третьої групи.

Щодо питання 5

Оскільки, згідно з п.52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, то за відповідними роз'ясненнями може звернутися саме фізична особа – підприємець- платник єдиного податку з більш детальним викладенням зазначеного питання.

Слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).