Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.02.2024 р. № 586/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула зверненнящодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що зареєстрований фізичною особою – підприємцем – платникомєдиного податку другої групи за видом діяльності КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» на власних та орендованих земельних ділянках сільськогосподарського призначення, які будуть використовуватися платником податків за призначенням, а саме для вирощування та реалізації сільськогосподарських культур з метою подальшого отримання доходів від провадження такого виду господарської діяльності.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи на звільнення від сплати податку на майно в частині земельного податку (в тому числі, обов’язку нарахування та подання податкової звітності із земельного податку) за власні та орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які використовуються фізичною особою – підприємцем платником єдиного податку для провадження господарської діяльності за КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» (за призначенням) та відносно яких фізична особа – підприємець– платникєдиного податку другої групи подані повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти пов’язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (20-ОПП)?

2. При поданні в наступному календарному році додатку з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи за поточний звітний рік, а саме при розрахунку в такому додатку різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання (1) та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (2), чи має право фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи включити в загальну суму сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (2) суму сплаченого у поточному звітному році земельного податку за власні та орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які використовуються фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи для здійснення підприємницької діяльності за призначенням?

3. При поданні в наступному календарному році податкової декларації фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи за поточний звітний рік, чи має право фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи включити до складу витрат суму сплаченого у поточному звітному році земельного податку за власні та орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які використовуються фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи для здійснення підприємницької діяльності за призначенням? Чи право на включення до складу витрат суми сплаченого земельного податку стосується лише фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи, яка в поточному звітному році перейшла на спрощену систему оподаткування із загальної?

4. Куди фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи повинен сплачувати мінімальне податкове зобов’язання (при визначенні суми єдиного податку), якщо власні та орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які використовуються фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи для здійснення діяльності за призначенням, розташовані в різних ОТГ? За основним місце обліку (податкової адреси) фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи або за місцезнаходженням однієї із земельних ділянок (всіх земельних ділянок)?

Щодо питання першого

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об’єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями
п. 270.1 ст. 270 Кодексу є земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності;земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Об’єктом оподаткуванняорендною платою згідно з положеннями
п.п. 270.1.2 п. 270.2 ст. 270 Кодексу є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексувласники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При цьому відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексуплатники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже,фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи у відповідності до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу має право на звільнення від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема із земельного податку у випадку використання земельної ділянки для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).

Щодо питання другого-третього

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників єдиного податку встановлено ст. 297¹Кодексу.

Відповідно до п. 297¹.1 ст. 297¹Кодексу платники єдиного податку –власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності, та для яких визначається мінімальне податкове зобов'язання, їх нормативна грошова оцінка та площа таких земельних ділянок;

сума загального мінімального податкового зобов'язання, сума мінімального податкового зобов’язання щодо кожної земельної ділянки;

загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пп. 297¹.2, 297¹.3, 297¹.4 або 297¹.5 ст. 297¹ витрат на оренду земельних ділянок (далі у цій статті – загальнасума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Згідно з п. 297¹.2 ст. 297¹Кодексу для фізичної особи – платника єдиного податку другої групи різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов'язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

єдиний податок; податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів (чистого оподаткованого доходу) від продажу (реалізації) власної сільськогосподарської продукції (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником єдиного податку другої групи у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб);

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, за податковий (звітний) рік;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);

рентна плата за спеціальне використання води (у разі її сплати);

20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Таким чином, для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи різницяміж сумою загальногомінімальногоподаткового зобов’язання та загальною сумою сплаченихподатків, зборів, платежів та витрат на орендуземельнихділянокобчислюється шляхомвіднімання від загального мінімального податкового зобов'язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

При цьому фізична особа – підприємець –платник єдиного податку другої групи нараховує мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, які використовує у своїй діяльності.

У разі, якщо не використовуються фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи у своїй діяльності, то мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки контролюючий орган нараховує власникам земельних ділянок.

Отже, додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання до податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця подається у разі використання земельної ділянки, яка віднесена до сільськогосподарських угідь та знаходиться у власності такого підприємця для здійснення підприємницької діяльності.

Разом з тим, якщо зазначена земельна ділянка не використовується фізичною особою – підприємцем у своїй господарській діяльності або використовується для вирощування сільськогосподарської продукції для власного споживання, то відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником мінімального податкового зобов’язання є фізична особа
як власник земельної ділянки.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, встановлено п. 170.14 ст. 170 Кодексу.

Згідно з п.п. 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 Кодексу для платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом.

При цьому відповідно до п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 Кодексу визначення загального мінімального податкового зобов’язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов’язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов'язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених п. 271.2 ст. 271 Кодексу.

Крім того, відповідно до п.п. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 Кодексу у разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов'язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов'язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов'язанням та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому ст. 42 Кодексу, протягом 30 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо:

земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі;

суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

суми сплачених податків, зборів, платежів.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельні ділянки або договорів про передачу в оренду, емфітевзис або інше користування земельних ділянок, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обчислення мінімального податкового зобов'язання здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації від відповідних органів про власність/користування або перехід права власності/користування на такі земельні ділянки.

Таким чином, у разі якщо фізична особа є власником земельних ділянок, які віднесені до сільськогосподарських угідь, та не передані такою особою в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, то у розумінні Кодексу фізична особа є платником мінімального податкового зобов’язання, яке нараховується їй контролюючим органом за місцем її податкової адреси.

Водночас, якщо зазначені земельні ділянки передані у оренду суб’єктам господарювання на підставі договору оренди, який укладений та зареєстрований відповідно до законодавства, то обов’язок щодо сплати мінімального податкового зобов’язання виникає у такого орендаря.

Щодо питання четвертого

При визначенні суми єдиного податку мінімальне податкове зобов’язання перераховується до бюджету за місцем податкової адреси фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.