Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.02.2024 р. № 588/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

Фізична особа у своєму зверненні зазначила, що має намір розпочати свою підприємницьку діяльність з проведення занять та курсів з іноземної мови, відкрити школу іноземних мов, за КВЕД 85.59 «Інші види освіти».

Таким чином, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право фізична особа здійснювати вказаний вид підприємницької діяльності, чи передбачено для її започаткування отримання ліцензій, сертифікації або будь-яких інших дозвільних документів або процедур?

2. Чи належить підприємницька діяльність по проведенню занять та курсів з вивчення іноземних мов, школи іноземних мов, до незалежної професійної діяльності?

3. Чи може фізична особа здійснити реєстрацію в якості фізичної особи –підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності – «викладацька діяльність»? У якому реквізиті повинна бути поставлена відповідна відмітка у формі 5-ОП, яка не містить у своєму переліку такого виду незалежної професійної діяльності, як викладацька діяльність?

4. У випадку обрання спрощеної системи оподаткування – фізична особа – підприємець третя група з ознакою провадження незалежної професійної діяльності – «викладацька діяльність», які податкові обов’язки будуть виникати у фізичної особи? Чи виникатиме обов’язок по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок)? Чи буде змінюватись цей обов’язок за умови працевлаштування фізичної особи у закладі загальної середньої освіти?

5. Яким чином фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності – «викладацька діяльність», має обліковувати дохід від такої діяльності, організувати бухгалтерський облік та подавати податкову звітність? Чи є обов’язковим застосування реєстраторів розрахункових операцій у випадку отримання коштів на банківську картку фізичної особи – підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності – «викладацька діяльність»?

6. Які витрати понесені фізичною особою – підприємцем з ознакою провадження незалежної професійної діяльності – «викладацька діяльність», можуть бути здійсненні за рахунок коштів, отриманих від такої діяльності (як варіант –придбання підручників, дидактичних матеріалів, зошитів-прописів,наглядних посібників. інтернет –послуг, ремонт комп’ютерного обладнання, яке використовується у підприємницькій діяльності, оренда приміщень для проведення занять, оплата курсівпідвищення кваліфікації для викладачів, оплата мовнихкампусів (лагерів)?

7. Які додаткові податкові зобов’язання на фізичну особу, будуть покладені у зв’язку із реєстрацією фізичної особи – підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності – «викладацька діяльність»?

Щодо питання третього

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнята особа – це платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи, зокрема у освітній або викладацькій діяльності за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст. 65 Кодексу (п. 178.1 ст. 178 Кодексу).

Порядок взяття на облік у контролюючих органах самозайнятих осіб як платників податків визначено ст. 65 розділу II Кодексу.

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами (далі – Порядок № 1588) (п. 65.2 ст. 65 розділу II Кодексу).

Згідно з п. 65.3 ст. 65 Кодексу для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації (реєстрації) незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов’язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) (далі – заява за ф. № 5-ОПП) та копію документа, відповідно до п.п. 1 п. 6.7 розділу VI Порядку № 1588, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Разом з тим контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа (п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Кодексу).

Відповідно до п.п. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Таким чином, фізична особа – підприємець, яка планує займатися незалежною викладацькою діяльністю, то така особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності за умови надання заяви за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Щодо питання четвертого, п’ятого, шостого, сьомого

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено ст. 178 Кодексу, відповідно до п.178.2 якої доходи громадян, отримані від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст.167 Кодексу.

При цьому оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (п. 178.3 ст. 178 Кодексу).

Крім того вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу), ставка якого становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п. 178.4 ст. 178 Кодексу фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розділу IV Кодексу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143, зі змінами) затверджена форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Крім того, відповідно до п. 178.6 ст. 178 Кодексу фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів та витрат, отриманих від незалежної професійної діяльності, ведеться за типовою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування подають податкову декларацію платника єдиного податку за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2022 № 438 із змінами).

Згідно з п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Таким чином, за результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові декларації:

декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 травня 2022 року № 143, зі змінами), з додатком Ф2, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним, та сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до 1 серпня року, що настає за звітним);

декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 листопада 2022 року № 394), для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (3 група – подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації).

Облік доходів та витрат, отриманих від незалежної професійної діяльності, ведеться за типовою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261, облік доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, ведеться у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є:

роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);

фізичні особи – підприємці, у тому числіті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів) (п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464);

особи, які провадять незалежнупрофесійнудіяльність, а саменаукову, літературну, артистичну, художню, освітнюабовикладацьку, а такожмедичну, юридичну практику, в тому числіадвокатську, нотаріальнудіяльність, або особи, якіпровадятьрелігійну (місіонерську) діяльність, іншуподібнудіяльність та отримуютьдохідвідцієїдіяльності (п. 5 частинипершої ст. 4 Закону № 2464).

Базою нарахуванняєдиноговнеску є:

для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагородифізичним особам за виконанняробіт (наданняпослуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464);

для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464);

для особи, які провадять незалежну професійну діяльність платників, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону №2464).

Водночас частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені, зокрема, у пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розміріменшемінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець та особа, яка провадять незалежну професійну діяльність, яка має основне місце роботи звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону № 265, розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено ст. 3 Закону № 265.

Основним критерієм, що призводить до виникнення обов’язку платника податків здійснювати продаж товарів, робіт, послуг із обов’язковим застосуванням РРО/ПРРО – є спосіб продажу запропонований споживачу самим продавцем.

Враховуючи викладене, реєстрація та застосування РРО/ПРРО для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку третьої групи є обов’язковим, якщо:

готівкові кошти приймаються;

приймаються електронні платіжні засоби (платіжні інструменти, реалізовані на будь якому носії);

приймаються замінники гривні (платіжні чеки, жетони, талони, тощо);

здійснюються еквайрингові платіжні операції в мережі інтернет;

проводяться операції з повернення товарів, документів про ненадані послуги (не виконані роботи).

Крім того, з питання першого доцільно звернутися до Міністерства освіти України, а другого – до Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, ст.ст. 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.