Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2024 р. № 505/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), надає нову індивідуальну податкову консультацію … з урахуванням висновків, викладених у рішенні Волинського окружного адміністративного суду у справі від 25.01.2021 (справа № 140/15725/20) (далі – рішення суду), і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин та норм законодавства, чинного на момент дії зазначених обставин.

Платник податків у зверненні повідомив, що має Свідоцтво на  право зайняття адвокатською діяльністю та взятий на облік як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) в контролюючому органі.

При цьому платник податків з 15.02.2017 по 20.01.2020 працював на посаді юрисконсула …. та роботодавцем сплачувався єдиний внесок.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

чи існує обов`язок у платника податків як самозайнятої особи (адвоката) сплачувати єдиний внесок в період з 01.09.2019 по 31.12.2019, якщо дохід від здійснення адвокатської діяльності не отримувався і єдиний внесок сплачувався роботодавцем?

чи зобов`язаний платник податку сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, якщо дохід від здійснення адвокатської діяльності не отримувався івказані податки за нього сплачував роботодавець?

чи зобов`язаний платник податку, у разі не отримання протягом 2019 року доходів від індивідуальної адвокатської діяльності, подати до 01.05.2020 року до контролюючого органу за місцем проживання Декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік?

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», із змінами (далі – Закон
№ 5076), ст. 1 якого визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом № 5076.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 5076 визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

При цьому адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша ст. 13 Закону № 5076).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ самозайнята особа – це  платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 ПКУ) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 частинипершоїст. 1 Закону №2464єдинийвнесок–це консолідованийстраховийвнесок, збірякогоздійснюється до системизагальнообов`язкового державного соціальногострахування в обов`язковому порядку та на регулярнійоснові з метою забезпеченнязахисту у випадках, передбаченихзаконодавством, прав застрахованихосіб на отриманнястраховихвиплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціальногострахування.

Пунктами 3 і 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464 визначено, що застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповіднодо абзацу першого пп. 1 та 2 частинипершої ст. 7 Закону
№2464єдинийвнесокнараховується:

для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), частинипершої
ст. 4 Закону № 2464, – на суму нарахованоїкожнійзастрахованійособізаробітної плати за видами виплат, яківключаютьосновну та додатковузаробітну плату, іншізаохочувальні та компенсаційнівиплати, у тому числі в натуральнійформі, щовизначаютьсявідповідно доЗакону України «Про оплату праці», та суму винагородифізичним особам за виконанняробіт (наданняпослуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пп. 4 (крімфізичнихосіб– підприємців, якіобралиспрощену систему оподаткування), 5 та 5¹частинипершоїст. 4 Закону
№ 2464, – на суму доходу (прибутку), отриманоговідїхдіяльності, щопідлягаєобкладеннюподатком на доходи фізичнихосіб. При цьому сума єдиноговнеску не може бути меншою за розмірмінімального страхового внеску на місяць. У разіякщо таким платником не отриманодохід (прибуток) у звітномукварталіабоокремомумісяцізвітного кварталу, такийплатникзобов`язанийвизначити базу нарахування, але не більшемаксимальноївеличинибазинарахуванняєдиноговнеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиноговнеску не може бути меншою за розмірмінімального страхового внеску.

Платникиєдиноговнескузобов'язанісвоєчасно та в повномуобсязінараховувати, обчислювати і сплачуватиєдинийвнесок (п. 1 частинидругої ст. 6 Закону № 2464).

Отже, платник єдиного внеску визначений у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов’язанийвизначити базу нарахуванняєдиноговнеску та сплатити суму внеску у розмірі не меншемінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявністьтрудовихвідносин з роботодавцем.

Оподаткування доходів, отриманих від провадження незалежної професійної діяльності, регламентується ст. 178 Кодексу, згідно з п. 178.3 якої оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 178.4 ст. 178 Кодексу фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розділу IV Кодексу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Так, податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, подаються до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

При цьому фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності (п. 178.6 ст. 178 Кодексу).

Для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік) використовуються дані Книги обліку доходів і витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481.

Як зазначено у рішенні суду «системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Факт реєстрації особи (адвоката) як самозайнятої особи, ще не створює обов’язку особи сплачувати єдиний внесок».

Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

При цьому слід зазначити, що єдиною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464 платник податків є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску платником податків як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли платник податків був найманим працівником, та відповідно не був самозайнятою особою.

Тобто особа, яка провадитьнезалежнупрофесійнудіяльність, зокрема, адвокатську, вважаєтьсясамозайнятою особою і зобов`язанасплачуватиєдинийвнесок не нижчерозмірумінімального страхового внескунезалежновід фактичного отримання доходу лише за умови, щотака особа не є найманимпрацівником. В іншомувипадку (якщо особа є найманимпрацівником), така особа є застрахованою і платникомєдиноговнеску за неї є їїроботодавець, а мета зборуєдиноговнескудосягається за рахунокйогосплатироботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Додатково повідомляє, що з урахуванням положень ст. 53 ПКУ зазначена консультація, надана на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі від 25.01.2021 (справа № 140/15725/20), має індивідуальний характер та може застосовуватись виключно фізичною особою ……

.