Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.02.2024 р. № 595/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо відображення у податковій звітності з ПДВ показників, зокрема, податкової накладної, складеної без факту здійснення господарської операції, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у жовтні 2023 року Товариством було надано послуги з оренди автомобіля та 30.10.2023 складено податкову накладну. Така податкова накладна була складена невірно (на дату другої події - погашення заборгованості). Податкове зобов’язання відображено у податковій декларації з ПДВ (далі – декларація) за жовтень 2023 року.

На дату виявлення помилки (30.11.2023) до зазначеної податкової накладної складено розрахунок коригування, яким її показники виведено в нуль, та складено і зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) нову (вірну) податкову накладну з датою складання 31.10.2023 (дата першої події).

В системі електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА ПДВ) виник показник ∑_{Перевищ}.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо необхідності подання уточнюючого розрахунку до декларації за жовтень 2023 року на збільшення податкових зобов’язань.

Разом з тим, звернення містить суперечливу інформацію, що не дає змоги чітко ідентифікувати хронологію подій за операцією, описаною у зверненні (зокрема, зазначено, що на дату отримання оплати за послуги 30.10.2023 податкову накладну було складено невірно, оскільки це була дата другої події за операцією, водночас зазначено, що вірно складена податкова накладна (на дату першої події) датована 31.10.2023. У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу ХХ ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 ПКУ).

Пунктом 192.1 статті 192 ПКУ передбачено, що у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної.

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 21).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 21 до декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 21).

Основні принципи функціонування СЕА ПДВ визначено статтею 200¹ ПКУ.

Розрахунок суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН (далі – реєстраційна сума) здійснюється за формулою, встановленою пунктом 200¹.3 статті 200¹ ПКУ. Складовою такої формули є показник ∑_{Перевищ} - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50  ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Податкові зобов’язання за операцією з постачання товарів/послуг підлягають відображенню у податковій звітності з ПДВ того звітного періоду, у якому здійснено таку операцію, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних документів, складених за операцією).

Обсяги постачання товарів/послуг та сума податку на додану вартість, вказані у податковій накладній, складеній без факту здійснення господарської операції (тобто не підтвердженій первинними документами), а також у розрахунку коригування до такої податкової накладної не підлягають відображенню в податковій звітності з ПДВ.

Обрахунок реєстраційної суми здійснюється автоматично, відповідно до норм ПКУ. При розрахунку реєстраційної суми, а також показників формули, за якою вона обраховується (у тому числі показника ∑_{Перевищ}), враховуються, зокрема, усі податкові накладні та розрахунки коригування, складені та зареєстровані в ЄРПН платником податку.

Враховуючи викладене, уточнюючий розрахунок до декларації подається у разі виявлення платником податку помилок у такій раніше поданій декларації. Якщо податкові зобов’язання за операцією з постачання товарів/послуг, відображені у декларації, відповідають даним первинних документів, складених за такою операцією, то такі податкові зобов’язання уточнення не потребують.

Згідно з нормами чинного законодавства (стаття 36 ПКУ) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Водночас для забезпечення правильності ведення податкового обліку та уникнення непорозумінь в частині розрахунку реєстраційної суми і її окремих складових платникам податків необхідно чітко дотримуватись норм чинного законодавства з питань оподаткування та правил ведення бухгалтерського обліку, у тому числі при складанні і реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).