Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.02.2024 р. № 621/ІПК/22-01-24-02-10

Головне управління ДПС у Хмельницькій області розглянуло звернення фізичної особи-підприємця щодо практичного застосування положень Податкового кодексу України (далі - ПКУ), а саме: чи поширюється на фізичну особу-підприємця норми підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 ПКУ щодо звільнення від оподаткування ПДВ вартості наданих стоматологічних послуг, керуючись статтею 52 розділу II ПКУ повідомляє таке.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 розділу ХХ ПКУ.

Відповідно до пункту 193.1. статті 193 ПКУ ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно з підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім послуг перелічених в абзацах «а» - «о» пункту 197.1 статті 197 ПКУ.

Основами законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 №2801-ХІІ, в редакції чинній на день надання консультації, встановлено, що заклад охорони здоров’я – юридична особа, будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ,що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Вичерпний перелік закладів охорони здоров’я затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 №385, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за №892/7180, із змінами та доповненнями (далі Наказ МОЗ №385).

Стоматологічний кабінет не є закладом охорони здоров'я в розумінні положень Наказу МОЗ №385.

Таким чином, виходячи з вимог даної норми, вказану пільгу мають право використовувати виключно заклади охорони здоров’я та реабілітаційні установи для інвалідів та дітей-інвалідів, які мають ліцензію на надання послуг з охорони здоров’я, а відповідно, фізичні особи-підприємці платники ПДВ, що надають стоматологічні послуги не мають права на застосування норми підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, послуги з охорони здоров’я, зокрема стоматологічна практика, які надаються фізичною особою-підприємцем платником ПДВ за наявності спеціального дозволу (ліцензії) на проведення відповідних видів послуг з охорони здоров'я, не є закладом охорони здоров’я і оподатковуються ПДВ на загальних підставах із застосуванням основної ставки в розмірі 20 відсотків.

 

Водночас повідомляємо, що відповідно до підпункту 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 ПКУ податкова індивідуальна консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податковго та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролючий орган. В ІПК надається обгрунтування застосування норм законодавства та висновки з питань практичного застосування у сфері справляння податків і зборів, які регулюються нормами ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.