Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.02.2024 р. № 627/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ), щодо з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Товариство у своєму зверненні зазначив, що в минулому звітному (податковому) періоді придбало частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Частка) за номінальною вартістю. Частка була в повному обсязі оплачена за рахунок активів Товариства у вигляді грошових коштів в національній валюті України. У звітному (податковому) періоді Товариство має намір продати Частку фізичній особі. Товариство має намір здійснити відчуження Частки фізичній особі на підставі договору купівлі-продажу Частки, відповідно до якого Товариство передає у власність фізичній особі-покупцю Частку, а покупець-фізична особа-покупець приймає та оплачує Частку, тобто відчуження Частки відбувається за грошові кошти (оплатно). Товариство не має намір залучати незалежного оцінювача для визначення справедливої вартості Частки на день укладання договору купівлі-продажу Частки. Ціна Частки, визначена сторонами в договорі купівлі-продажу Частки, є нижчою за номінальну вартість Частки та відповідно її собівартість.

Таким чином, платник податків просить надатиіндивідуальнуподаткову консультацію з питань:

1. Чи призводить придбання фізичною особою-платником податку на доходи фізичних осіб Частки за ціною, нижчою за номінальну вартість (собівартість), до виникнення у такої фізичної особи доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 Кодексу)?

2. Чи призводить придбання фізичною особою-платником податку на доходи фізичних осіб Частки за ціною, нижчою за номінальну вартість (собівартість), до виникнення у такої фізичної особи інших доходів (п.п. 164.2.20. п. 164.2 ст. 164 Кодексу)?

3. Чи є придбання фізичною особою-платником податку на доходи фізичних осіб Частки за ціною, нижчою за номінальну вартість (собівартість), операцією з придбання інвестиційного активу?

4. Чи призводить придбання фізичною особою-платником податку на доходи фізичних осіб Частки за ціною, нижчою за номінальну вартість (собівартість), до виникнення у такої фізичної особи витрат на придбання інвестиційного активу? У разі якщо придбання фізичною особою-платником податку на доходи фізичних осіб Частки за ціною, нижчою за номінальну вартість (собівартість), призводить до виникнення у такої фізичної особи витрат на придбання інвестиційного активу, то сума витрат дорівнює номінальній вартості (собівартості) Частки чи її договірній вартості?

5. Чи є Товариство або компанія з управління активами, з якою Товариством укладено договір про управління активами Товариства, податковим агентом при здійсненні Товариством операції з продажу Частки фізичній особі-платнику податку на доходи фізичних осіб за ціною, нижчою за номінальну вартість (собівартість)? У разі якщо Товариство або компанія з управління активами, з якою Товариством укладено договір про управління активами Товариства, все ж таки є податковим агентом в даній операції (здійснення Товариством операції з продажу Частки фізичній особі-платнику податку на доходи фізичних осіб за ціною, нижчою за номінальну вартість (собівартість), то яким чином Товариство або компанія з управління активами, з якою Товариством укладено договір про управління активами Товариства, зобов’язане (зобов’язана) виконати вимоги п.п. 168.1.1. і 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Кодексу щодо утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за рахунок такої фізичної особи-платника податку на доходи фізичних осіб ? При цьому Товариство повідомляє, що при продажу Частки фізичній особі-платнику податку на доходи фізичних осіб Товариство не здійснює жодних виплат грошових коштів на користь такої фізичної особи, а грошових коштів, отриманих від такої фізичної особи за продаж Частки, недостатньо для утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Щодо першого, другого та п’ятого питань

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5ст.164 Кодексу(п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією абзац другий про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658), ст. 7 якого визначено випадки проведення оцінки майна. Так, проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема з метою оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

При цьому майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності (абзац другий частини другої ст. 3 Закону
№ 2658).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Таким чином, у разі якщо юридичною особою здійснюється продаж Частки за ціною нижче її звичайної ціни (вартості) на користь фізичної особи, то з метою оподаткування дохід у розмірі суми знижки включається до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо, тобто не є іншим доходом, та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

При цьому юридична особа як податковий агент зобов’язана виконати усі функції, визначені Кодексом.

Щодо третього та четвертого питань

Згідно з п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об'єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм п.п. 170.2.4 – 170.2.6  п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

Відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

Таким чином, операція з передачі юридичною особою прав власності на Частку фізичній особі вважається придбанням такою особою інвестиційного активу. При цьому витратами фізичної особи є витрати, які підтвердженні документами первинного обліку, що засвідчують факт передачі Частки у власність фізичної особи та оплату нею вартості придбаного інвестиційного активу.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.