Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.02.2024 р. № 653/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань, пов’язаних з необхідністю реєстрації представництва платником ПДВ, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, представництво є окремим (відокремленим) підрозділом неприбуткової благодійної організації - резидента Сполучених Штатів Америки, не є самостійною юридичною особою, не є постійним представництвом в Україні. Представництво за рахунок коштів американських благодійних фондів, платників податків та уряду США реалізує в Україні програму підтримки та допомоги населенню України у вигляді надання гуманітарної благодійної допомоги та психологічної підтримки тощо. Крім цього, воно за рішенням материнської компанії має намір реалізувати (провести заміну trade-in) транспортні засоби, які знаходяться у нього на балансі.

З огляду на викладене, представництво просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи призведе безоплатна передача матеріальних цінностей (благодійної допомоги) до отримання ним статусу постійного представництва?;

2) чи призведе відчуження автомобілів до необхідності реєстрації платником ПДВ?;

3) чи буде воно зобов’язане зареєструватися платником ПДВ у разі перевищення встановленої пунктом 181.1 статті 181 розділу V ПКУ суми від здійснення операцій з безоплатного постачання матеріальних цінностей?;

4) чи буде воно зобов’язане зареєструватися платником ПДВ у разі перевищення встановленої пунктом 181.1 статті 181 розділу V ПКУ суми від здійснення операцій з відчуження автомобілів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 5 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України.

Згідно зі статтею 95 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництво не є юридичною особою. Воно наділяється майном юридичної особи, що його створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ нерезиденти – це іноземні компанії, організації, партнерства та інші об'єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень ПКУ.

Господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Господарська діяльність нерезидента в Україні повністю або частково проводиться через постійне представництво, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (абзац перший підпункт 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Загальні засади благодійної діяльності в Україні та правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності визначено Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі - Закон № 5073).

Відповідно до статті 1 Закону № 5073 благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених Законом № 5073. Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених Законом № 5073.

Благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених Законом № 5073 цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом № 5073 як основну мету її діяльності.

Відповідно до статей 3 і 5 Закону № 5073 сферами благодійної діяльності є, зокрема охорона здоров'я та соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності. Благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору одного або кількох таких її видів, зокрема безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб’єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.

Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів/послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації. У разі недотримання умов, визначених підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, такі операції оподатковуються на загальних підставах.

Не підлягають звільненню від оподаткування операції з надання благодійної допомоги у вигляді зазначених у розділі VI ПКУ підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі IV ПКУ), нематеріальних активів і товарів/послуг, призначених для використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 32¹ підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладів охорони здоров'я державної, комунальної власності, та/або структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, крім випадків, якщо такі операції з постачання товарів та послуг оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180 − 184 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників ПДВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у підпункті 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункті 180.1 статті 180 розділу V ПКУ. Так, відповідно до підпунктів «а» та «г» підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ такими особами для цілей розділу V ПКУ є, відповідно, юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, та постійне представництво.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ під обов’язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа (крім особи, яка є платником єдиного податку першої − третьої групи), у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ).

Згідно з пунктом 182.1 статті 182 розділу V ПКУ якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ не є платником ПДВ у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Згідно з підпунктом 69.12 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ операції, передбачені підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, що здійснені протягом періоду дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, громадськими об'єднаннями та/або благодійними організаціями, не включаються такими громадськими об'єднаннями або благодійними організаціями при визначенні загальної суми для обов'язкової реєстрації платником ПДВ відповідно до статті 181 розділу V ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, інших зазначених вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 - 4

Оскільки згідно зі статтею 95 ЦКУ представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи (у тому числі нерезидента), то якщо таке представництво повністю або частково здійснюватиме господарську діяльність нерезидента в Україні, то воно може бути постійним представництвом у розумінні норм, визначених підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Постійне представництво нерезидента підлягатиме обов'язковій реєстрації платником ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такому представництву протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ).

Водночас, якщо нерезидент не здійснюватиме господарської діяльності в Україні (діяльності, пов'язаної з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, яка спрямована на отримання доходу в Україні), то представництво такого нерезидента не вважатиметься постійним представництвом у розумінні норм підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ і, відповідно, податкових наслідків з ПДВ (у тому числі у частині реєстрації платником ПДВ і нарахування податкових зобов’язань з ПДВ) у такого представництва не виникатиме.

Враховуючи норми підпункту 69.12 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX, сума від здійснених благодійною організацією операцій з надання благодійної допомоги, що підлягають звільненню від оподаткуванню ПДВ згідно з підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, не враховується при обрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, визначеної статтею 181 розділу V ПКУ, і, відповідно, у благодійної організації не виникає обов’язку щодо реєстрації її як платника ПДВ, а також податкових наслідків з ПДВ за такими операціями (якщо благодійна організація не зареєстрована як платник ПДВ).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).