Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.02.2024 р. № 660/ІПК/99-00-04-02-03 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо відповідальності та дій платника податку на додану вартість (далі – ПДВ) у разі вчинення по відношенню до нього кримінального правопорушення, а також необхідності визначення податкового зобов’язання з ПДВ,та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІПодаткового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

У своєму зверненні Товариством повідомлено про відкриття невстановленими особами, без відома та дозволу директора, рахунку Товариства у банку, на який контрагентом Товариства здійснено попередню оплату. В подальшому такими особами зазначені кошти спрямовано на різні підставні компанії.

Крім того, про зазначену ситуацію Товариством повідомлено органи поліції, а за результатами поданої ним заяви, дані про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Враховуючи вищезазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань щодо:

1. дій платника ПДВ у разі вчинення кримінального правопорушення по відношенню до такого платника, а саме, заволодіння банківським рахунком та вчинення банківських операцій особами, які не мають права на вчинення таких дій;

2. відповідальності платника ПДВ за дії, які були вчинені в ході скоєння кримінального правопорушення по відношенню до Товариства;

3. виникнення податкового зобов’язання з ПДВ, у випадку використання юридичної особи – платника ПДВ як знаряддя кримінального правопорушення, яке направлене на незаконне заволодіння коштами шахрайським шляхом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Статтею 5 розділу 1 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу.Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Щодо питання 1 та 2

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 глави 11 розділу ІІ Кодексу податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 111.1 статті 111 глави 11 розділу ІІ Кодексу визначено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

фінансова;

адміністративна;

кримінальна.

Платники податків, податкові агенти, а також інші суб’єкти у випадках, прямо передбачених Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень (пункт 110.1 статті 110 глави 11 розділу ІІ Кодексу).

Згідно пункту 111.2 статті 111 глави 11 розділу ІІ Кодексу фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Питання щодо адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Так, зокрема, відповідно до статей 163¹ – 163⁴ глави 112 підрозділу ІІ розділу ІІКУпАТ адміністративні правопорушення кваліфікуються за такими видами діянь, як, порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), невиконання законних вимог посадових осіб податкових органів, порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи.

Статтями 212 та 222 розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за порушення податкового законодавства, такі як, ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), шахрайство з фінансовими ресурсами (надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак кримінального правопорушення проти власності).

Тобто, передбачена Кодексом відповідальність за порушення податкового законодавства застосовуєтьсядо платника податків(посадових осіб платника податків), яким вчинено таке порушення.

При цьому, питання дій Товариства у разі вчинення кримінального правопорушення по відношенню до такого платника, а саме, заволодіння банківським рахунком та вчинення банківських операцій особами, які не мають права на вчинення таких дій, знаходиться поза межами компетенції ДПС.

Щодо питання 3

Статтею 67 глави 7 розділу ІІ Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Таким чином, платник податку при отриманні коштів від іншої особи як оплату за товар/послугу, з якою у такого платника наявні договірні відносини на предмет постачання товарів/послуг, зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією.

При цьому, договірні відносини між суб’єктами господарювання, у тому числі розрахунки між суб’єктами господарювання за надані товари/послуги, не належать до сфери контролю ДПС.

Крім того, інформуємо, на підставі пункту 52⁸, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу зупинявся перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно Товариством, якому надано таку консультацію.