Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2024 р. № 509/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),надає нову індивідуальну податкову консультацію самозайнятій особі з урахуванням висновків, викладених у рішенніПолтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2019(справа № 440/1792/19) щодо обов’язку самозайнятої особи сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць окремо від сплати єдиного внеску цією ж фізичною особою – підприємцем і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин та норм законодавства, чинного на момент дії зазначених обставин.

З  платник податків зареєстрований як фізична особа – підприємець та здійснює господарську діяльність відповідно до КВЕДу 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування», який передбачає діяльність арбітражного керуючого.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи потрібно фізичній особі – підприємцю, яка одночасно є  арбітражним керуючим, сплачувати єдиний внесок окремо по фізичній особі – підприємцю та окремо по особі, що провадить незалежну професійну діяльність?

Статтею 4 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343) встановлено, що арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ незалежна професійна діяльність – це діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Таким чином, згідно з нормами Закону № 2343 та ПКУ фізична особа, яка здійснює незалежну діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), не може бути підприємцем у межах такої діяльності арбітражного керуючого.

Разом з тим чинним законодавством не передбачено обмежень щодо здійснення підприємницької (відмінної від діяльності арбітражного керуючого) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до пп. 4, 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з абзацом першим частини першої ст. 5 Закону №2464 взяття на облік осіб, зазначених у пп. 1, 4, 5 та 5¹ частини першої ст. 4 Закону № 2464, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Абзацом другим частини четвертої ст.5 Закону № 2464 встановлено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому п. 1, пп. 4 (крім фізичних осіб – підприємців), 5 та 5¹ частини першої ст. 4 Закону № 2464, – з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пп. 4, 5 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, системний аналіз норм Закону № 2464-VI дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464 як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи викладене,оскільки платник податків не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, то виявлено безпідставне встановлення контролюючим органом платнику податків як платнику єдиного внеску фізичній особі– підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Крім того,особливості подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435), п. 2 розділу III якого передбачено, що фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Пунктом 4 розділу III Порядку № 435 передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 1 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

Фізичні особи – підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (п. 16 розділу IV Порядку № 435).

Разом з тим положення п. 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено фізичну особу–на загальній системі оподаткування, фізичну особу–на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи п. 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою– підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першоїст. 4 Закону № 2464.Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку № 435 положенням Закону № 2464.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що статус фізичної особи­ підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 53 ПКУ зазначена консультація, надана на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 (справа № 440/1792/19), має індивідуальний характер та може застосовуватись виключно самозайнятою особою .